Аугусте Ольга Мартинівна
Ольга Мартинівна Аугусте (Аугуст) (2 серпня 1896, Віскальська волость Ризького повіту Ліфляндської губернії, тепер Латвія — 29 червня 1973, місто Рига, тепер Латвія) — латвійська радянська державна і комуністична діячка, секретар ЦК КП(б) Латвії. Депутат Народного Сейму Латвії, депутат Верховної Ради Латвійської РСР. Член ЦК Комуністичної партії (більшовиків) Латвії. ЖиттєписНародилася в родині вчителя парафіяльної школи. Батько працював також поштовим службовцем і робітником ризької фабрики. У 1912 році закінчила п'ятирічну жіночу прогімназію в місті Ризі. З 1912 року — конторська працівниця заводу «Union» електроенергетичної компанії в Ризі. Під час Першої світової війни на початку 1915 року разом із заводом «Union» була евакуйована до міста Харкова, де працювала до 1931 року. Брала активну участь у профспілковій роботі на заводі, обиралася членом фабричного комітету та депутатом Харківської міської ради. Член ВКП(б) з 1925 року. У 1931—1934 роках — слухачка Комуністичного університету національних меншин Заходу імені Мархлевського в Москві. Працювала в Комуністичному Інтернаціоналі, була на відповідальній роботі у виконавчому комітеті Міжнародної організації допомоги борцям революції (МОДР). З 1935 року — на підпільній партійній роботі в місті Ризі Латвійської Республіки, була членом нелегальної Комуністичної партії Латвії. Заарештована латвійською владою в 1939 році, перебувала в ризькій в'язниці. Вийшла на волю у червні 1940 року. Після введення радянських військ до Латвії 1940 року обрана депутатом Народного Сейму Латвії; пізніше обиралася депутатом Верховної Ради Латвійської РСР. 21 червня — жовтень 1940 року — секретар ЦК КП(б) Латвії. З жовтня 1940 року — член Бюро ЦК КП(б) Латвії. 21 грудня 1940 — 26 серпня 1944 року — секретар ЦК КП(б) Латвії із кадрів. З 13 березня до 29 квітня 1941 року — народний комісар державного контролю Латвійської РСР. Під час німецько-радянської війни була в Оперативній групі ЦК КП(б) Латвії на Північно-Західному фронті. У 1943—1947 роках — начальник відділу кадрів Ради міністрів Латвійської РСР. У березні 1947—1957 роках — заступник голови Президії Верховної ради Латвійської РСР. З 1957 року — персональний пенсіонер союзного значення в Ризі. Померла 29 червня 1973 року після тривалої хвороби в місті Ризі. Похована 5 липня 1973 року на Лісовому цвинтарі Риги. Нагороди
ПриміткиДжерела |
||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
