Ахієзер Ілля Олександрович
Ахіє́зер Ілля Олександрович (2 березня 1938, Харків — 13 травня 1989, там само) — фізик-теоретик. Син О.І. Ахієзера. Доктор фізико-математичних наук (1966), професор (1970). Премія імені К. Синельникова АН УРСР (1978) та імені М. Крилова АН УРСР (1989).[1] БіографіяЗакінчив Харківський університет (1959). Працював у Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР (1959-1989), зокрема у 1970-1989 — начальник лабораторії; від 1968 викладав у Харківському університеті. Дослідження в галузі теорії ядра; плазми, зокрема флуктуацій у двотемпературній плазмі; фізики твердого тіла, зокрема теорії магнетизму та аморфних металів, радіаційних пошкоджень, нелінійної динаміки магнітодіелектриків, розсіяння світла в умовах магнітоакустичного резонансу. І.О. Ахієзер одержав низку важливих результатів в теорії магнетизму металів і теорії невпорядкованих магнітних систем та скла.[1] Праці
ПриміткиЛітература
|
Portal di Ensiklopedia Dunia