Ашик-Керіб
«Ашик-Керіб» — художній фільм (драма), знятий режисерами Давидом Абашидзе і Сергієм Параджановим на кіностудії Грузія-фільм у 1988 році. Фільм присвячується пам'яті Андрія Тарковського. Історія створення і прокату«Ашик-Керіб» став останнім завершеним кінофільмом Сергія Параджанова, наступний фільм 1990 року «Сповідь» не був завершений. Фільм не випускали в широкий прокат. Параджанов представив його на кінофестивалях у Голландії, Німеччині (Мюнхенський кінофестиваль) і Венеції. Тільки після участі в міжнародних кінофестивалях фільму було видане прокатне посвідчення[4]. У 1988 році в Москву приїжджав представник Каннського кінофестивалю Робер Фавр Л'Бре. Він хотів взяти «Ашик-Керіб» у конкурсну програму кінофестивалю, але фільм до того часу не був готовий. Інші два десятки фільмів, які були відібрані та запропоновані йому, Робера Фавр Л'Бре не зацікавили[5]. Під час першої церемонії вручення «Європейського Оскара» (листопад 1988 року, Західний Берлін) фільм «Ашик-Керіб» був номінований за категорією Найкращий режисер і отримав спеціальний приз за найкраще художнє оформлення кінострічки. Коли фільм показували на 45 Венеціанському кінофестивалі, то він не був включений у конкурсну програму через те, що до цього його показували на Мюнхенському кінофестивалі. Журі Венеціанського кінофестивалю звернулося в Американську кіноакадемію з проханням висунути фільм Параджанова на одержання кінопремії «Оскар»[6]. СюжетФільм знятий за мотивами однойменної поеми Михайла Лермонтова, написаної на основі азербайджанського дастану. Бідняк Ашик-Керіб грає на сазі на весіллях та інших святах. Він покохав Магуль-Мегері — дочку багача. Ашик-Керіб клянеться мандрувати сім років і стати багатим або померти. Суперник краде одяг Ашик-Керіба. Інші персонажі думають, що Ашик-Керіб потонув. Мати Ашик-Керіба від виплаканих сліз втрачає зір. Його суперник все наполегливіше домагається руки Магуль-Магері. Бідний музикант потрапляє до султана і співає йому про свою любов. Султану дуже подобається ця пісня, і він обдаровує Ашик-Керіба золотом. Сім років він живе у достатку та майже забув свою наречену. Після чудесної зустрічі з таємничим вершником на білому коні Ашик-Керіб отримує можливість за допомогою чарівного засобу виконати будь-яке бажання. Він переноситься у своє рідне поселення, опинившись на весіллі забраної у нього коханої та людини, яка винна у нещастях, що трапилися з Ашик-Керібом. У домі багача його висміюють, дізнавшись про те, що Ашик-Керіб запевняє своїх слухачів, ніби вмить подолав далеку дорогу, на яку потрібно було звичайно не один день шляху. Розлючений жених погрожує вбити Ашик-Керіба. Той на доказ правдивості своїх слів просить привести на весільне застілля свою осліплу матір. Вбиту горем жінку, яка впевнена у смерті сина, приводять у кімнату, де зібралися гості. Ашик-Керіб проводить по незрячих очах матері білою хусткою і до неї повертається зір. Посоромлений суперник утікає, а Ашик-Керіб святкує перемогу і, перевдягений у білосніжний одяг, готується до весілля зі своєю коханою. В ролях
Творці фільму
Призи
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
