Аят
Ая́т, айа́т (араб. آية — знамення, знак, диво) — найменший відокремлений текст Корану, вірш. В Корані 6236 аятів, вони всі пронумеровані. В ісламі аят може стосуватися речей, відмінних від віршів Корану, таких як релігійні зобов’язання або космічні явища[1]. У Корані це згадується в кількох віршах, як-от:
Точна кількість аятів Корану, їх порядок і зміст визначалися Аллагом і передавались через Джібріла Пророку Мухаммаду, а той давав своїм сахаба вчити даровані аяти, одночасно повеліваючи записувати їх. Огляд значень.jpg) Хоча в контексті Корану воно означає «вірш», сумнівно, чи означає «آية» щось інше, крім «знаку», «доказу» або «видатної події» в тексті Корану. «Знаки» стосуються різних явищ, починаючи від Всесвіту, його створення, чергування дня і ночі, опадів і життя і зростання рослин. Інші згадки стосуються чудес або нагород за віру та долю невіруючих. Наприклад:
Кожний розділ (сури) Корану складаються з певної кількості аятів, чисельність яких коливається від 3 до 286. У довгій сурі вони можуть бути додатково згруповані в тематичні послідовності або уривки. Мухкам та муташабіхЗ метою тлумачення аяти поділяються на дві групи: чіткі й недвозначні (мухкам) і двозначні (муташабіх)[2]. Це розрізнення ґрунтується на самому Корані:
Мухкам — ті аяти, які, згідно з правилами арабської мови, мають лише одне значення або мають чітке значення. Це, наприклад, ті, що стосуються безпосередньо Аллага і не можуть бути перекручені або трактовані хибно. І, навпроти, муташабіх — дискусійний тип. Термін «мухкам» буквально означає «зробити щось міцним і досконалим або захистити щось від дефектів чи помилок», водночас як муташабіх буквально означає «речі, які можна порівняти і узгоджувати один з одним, або які мають взаємну схожість або схожі», а в контексті Корану радше «ті вірші, які мають більше ніж одне значення, яке потребує екзегетичних зусиль для прояснення, або справжню природу якого неможливо зрозуміти шляхом простого міркування». Причина існування багатозначності полягає в тому, що Божественна мудрість є таємницею, і її ніколи не можна точно дізнатися[3][4]. Муташабіх у слові Розглянемо окремі слова-муташабіх. Існує термін «гаріб», що можна розуміти як «дивний», «чужий»[a]. Отже, один з типів муташабіх — незвичайні слова, які найчастіше невідомі пересічній людині. Існує переказ, згідно з яким халіф Умар прочитав аят:
В арабскій слово «أَبّا» [abbāan], яке Якубович переклав як «пасовиська», на той час було рідковживане. Й навіть сам халіф не зміг досконало його пояснити, і, визнаючи обмеженість людських істот перед Богом, закінчив тезою про те, що треба звертати увагу на те, що пояснюється в Корані, і діяти згідно з вказівками, а те, що видається туманним, залишити на волю Всезнаючого. Наступний тип — багатозначні слова, розглянемо такий аят:
Слово «يَمِينِ» [yamin], що виражено словом «правиця», в даному випадку означає або праву руку, або силу, або присягу. Коран має немало скорочень, тож третій тип виражається в стислості речень і необхідності знання контексту. Тобто певні вислови треба мати на увазі в тексті, а не конкретно в тому аяті, де вони є, і, відповідно, тлумачення доповнює ці пробіли. Четвертий і останній тип виник через нестрогий порядок слів арабської мови, через що виникли певні контексти в залежності від структури речення. Наприклад, якщо слово «قَيِّمًا» [qayyiman], яке можна перекласти як «безпомилково», у аятах:
Поставити б слово в інше місце в реченні, то воно було б прямішим і легшим для розуміння[3]. Муташабіх у значенніІноді явище муташабіх може статися через значення. У Корані є багато прикладів, пов’язаних з цим. Наприклад, атрибути Бога, Судний день, життя після смерті, нагороди Небес і труднощі. Пекло — це метафізичні речі, які людський розум не може повністю осягнути. Ісламські вчені дотримуються двох різних підходів у цьому відношенні; відповідно до першого, аяти муташабіх у зв’язку з Божественними атрибутами, наприклад, не стосуються Божого Я, Якого не можна пізнати в Його Сутності. Таким чином, вони вирішили віднести справжню природу таких атрибутів до Бога. По-друге, ці атрибутивні слова, які зовні здаються немислимими, слід тлумачити відповідно до Божественності Аллага. Проте деякі вчені також визнають право на метафоричність в олюдненні Аллага[3] . Муташабіх у словах та значенніУ певних аятах багатозначність виникає як із слова, так і з його значення і вимагає додаткових знань. Розглянемо аят:
Цей аят висвітлює випадок, коли люди запитують Пророка про молодики, і вимагає, щоб люди не пов’язували такі події із забобонами чи марновірною поведінкою, наприклад, входити в помешкання через задній вхід, а не передній. За часів невігластва люди, які здійснювали паломництво до Кааби, поверталися до своїх будинків через задні двері. Цей звичай був пов'язаний із уявленням про те, що прочанин став очищеним, а тому він не може входити через «неочищений» звичайний вхід. Аллаг висловив у вищезгаданому аяті, що така поведінка не тягне за собою нічого хорошого, і, отже, не впливає на праведність. Таким чином аят навертає до справжнього благочестя та щирої віри без додумок. Очевидно, що важко зрозуміти, що мається на увазі, не знаючи традиції арабів того часу[3]. Скасування аятів
Терміни «насх» та «мансух» означають «скасування», «видалення» та «зміну», «видозміну» відповідно[5]. Доктрина анулювання або редакції певних зісланих аятів походить від мусульманських переказів, в яких стверджується, що коранічні аяти і приписи Пророка мінялися за його життя з волі всевишнього Господа і не можуть бути змінені після смерті Мухаммада, тому що в одному з останніх одкровень вказано:
Однак, іноді улеми практикують анулювання аятів у тому випадку, якщо вони суперечать один одному. У такому випадку перемагає хронологічно пізніший аят. Неясно також, коли і як ідея скасування віршів Корану виникла в ранній ісламській історії, зокрема в самому Корані не міститься жодних вказівок на те, який аят скасований, а який є натомість. На думку богословів, коли не було зрозуміло, як аналізувати суперечливі аяти, була висунута теорія скасування, але виникли розбіжності щодо степені скасувань, наприклад чи може Коран скасувати свій ж аят, що може розцінюватися як суперечливість Книги[6]. На підтримку цієї ідеї наводяться такі аяти:[5]
Загальна кількість аятівНевірним антиісламським твердженням є те, що кількість віршів у Корані становить 6666. Загальна кількість віршів у Корані становить від 6210 до 6236 без урахування басмали. Підрахунок ускладнюється різними методиками та відсутності слів Мухаммада про точну кількість аятів. У Корані 114 сур, однак є лише 112 ненумерованих басмал, тому що сура Ат-Тауба промовляється без басмали на початку, а Аль-Фатіха пронумерована. Є ще одна басмала в середині аяту 30 сури Ан-Намль, але вона не включається, тому що вона вже додана як аят. Загалом, існує сім шкіл, що мають свої методики підрахунку: перша мединська, друга мединська, мекканська, басрійська, дамаська, хомська та куфійська:
Загалом, вчені єдині в тому, що в Священній Книзі не менш як 6000 аятів. Різні числа виникли з декількох причин:
Інше Був спеціально створений символ Unicode для кінця аяту — U+06DD (). Перший аят в Корані в хронологічному порядку містить сура Аль-Алак. Перший аят з традиційного порядку містить сура Аль-Фатіха. Останнім хронологічно посланим аятом коментатори вважають 281 аят Аль-Бакари[8]. Вказані рядки відповідно:
Найдовший аят містить сура Аль-Бакара, в українському перекладі там 186 слів. Один із найкоротших — сура Ар-Рахман, який складається з всього двох слів. В Корані є декілька дуже коротких аятів. Вказані рядки відповідно:
Найвідоміші аяти КорануДив. такожКоментарі
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
