Бабаченко Федір Захарович

Бабаченко Федір Захарович
Народження	10 жовтня 1911(1911-10-10)  Степанівка, Краснокутський район, Україна[1]
Смерть	1944
Звання	майор
Війни / битви	радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Нагороди

Федір Захарович Бабаченко (27 вересня (10 жовтня) 1911 — 27 жовтня 1943) — радянський офіцер, учасник Радянсько-фінської і Великої Вітчизняної війн. У роки радянсько-фінської війни — начальник розвідки артилерійського дивізіону 323-го артилерійського полку 123-ї стрілецької ордена Леніна дивізії 7-ї армії Північно-Західного фронту, молодший лейтенант^[2].

Герой Радянського Союзу (11.04.1940), майор.

Федір Захарович Бабаченко народився 27 вересня (10 жовтня) 1911 року в селі Степанівка, нині Краснокутського району Харківської області, у бідній селянській родині. Українець. Закінчив середню школу в селі Ситники, працював секретарем сільської ради. Був одним із перших колгоспників у своєму селі, працював у рільничій бригаді.

У 1933–1935 роках проходив дійсну військову службу в Червоній армії. Після демобілізації закінчив трирічну школу підготовки спеціалістів сільського господарства у Ленінграді (нині Санкт-Петербург), після чого був призначений директором овочівницького радгоспу.

У 1938 році вдруге призваний до лав Червоної армії. Брав участь у радянсько-фінській війні 1939–1940 років. У 1940 році став членом ВКП(б).

Під час радянсько-фінської війни молодший лейтенант Федір Бабаченко, начальник розвідки артилерійського дивізіону 323-го артилерійського полку (123-тя стрілецька дивізія, 7-а армія, Північно-Західний фронт), 20 лютого 1940 року під час розвідки в районі висоти Безіменна виявив три вогневі точки та траншеї противника. Разом з групою розвідників здійснив раптову атаку, закидав траншею гранатами та в рукопашній сутичці знищив ворожого офіцера. Висота була взята без втрат.

10 березня 1940 року під час розвідки в районі станції Талі біля Виборга Бабаченко виявив три укріплення противника з кулеметами та гарматами. Атакою групи під його командуванням укріплення були захоплені, після чого він коригував артилерійський вогонь по противнику, що дозволило зайняти висоти «Підошва» і «Пірті» та здобути значні трофеї. 11 березня 1940 року доставив цінні розвідувальні дані до штабу полку.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 квітня 1940 року за мужність і героїзм Бабаченку Федору Захаровичу надано звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 354).

Після закінчення радянсько-фінської війни навчався у Військово-політичній академії імені В. І. Леніна. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. Брав участь у Сталінградській та Курській битвах. У 1943 році закінчив курси удосконалення офіцерського складу. У званні майора командував 104-м армійським винищувально-протитанковим артилерійським полком. Під час боїв на Дніпрі 27 жовтня 1943 року.пропав безвісти^[3][4].

Довгий час вважалося, що загинув 27 жовтня 1943 року, але згідно з архівними документами, 31 жовтня 1943 року потрапив у полон. Утримувався у таборі «Шталаг I В» (Гохенштайн, Східна Пруссія), з 22 травня 1944 року – у «Шталаг XI А» (Альтенграбов), у жовтні 1944 року знову перебував у Гохенштайні. Подальша доля невідома.

• Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу
• Орден Леніна
• Медалі

У 2016 році на Федеральному військовому меморіальному кладовищі установлений кенотаф^[5].

• Герой Советского Союза лейтенант Ф. Бабаченко. От высоты 65,5 к Выборгу // Бои в Финляндии: Воспоминания участников. Ч. 2. — М.: Воениздат, 1941. — С. 73—77.
• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
• Д.Н. Филипповых. "Пропавший без вести" герой: героизм и трагедия майора Ф.З. Бабаченко./ Военный академический журнал,№3 2019 г., стр 64-73

• Бабаченко Федір Захарович (рос.). // Сайт «Герои страны».