Бабенко Олександр Володимирович

Олександр Бабенко
Олександр Володимирович Бабенко
Олександр Бабенко; Олександр Володимирович Бабенко
Солдат
Загальна інформація
Народження	23 червня 2001; c. Кірове, Запорізька область, Україна
Смерть	29 липня 2022 (21 рік); селище Оленівка, Донецька область, Україна; (Масове вбивство військовополонених російськими окупантами)
Поховання	Лісове кладовище, Київ
Національність	українець
Alma Mater	Овруцький професійний ліцей
Псевдо	«Крід»
Військова служба
Роки служби	2019—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Російсько-українська війна (з 2014) Російське вторгнення в Україну (2022) Бої за Маріуполь (2022); ;
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олекса́ндр Володи́мирович Бабе́нко (нар. 23 червня 2001(20010623)^[1], с. Кірове, Запорізька область — пом. 29 липня 2022, селище Оленівка, Донецької області) — український військовослужбовець та професійний спортсмен-джитсер, солдат Окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну і загинув у полоні внаслідок терористичного акту, вчиненого в ніч проти 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120. Кавалер ордена «За мужність» ІІ та ІІІ ступеня (відповідно, 2023, посмертно та 2022).

Життєпис

Олександр Бабенко народився у селі Кіровому (нині — Лагідне) Запорізької області. Потім родина переїхала на Луганщину, де у селі Миколаївка хлопець пішов до першого класу. 2009 року разом з мамою переїхав жити у село Ласки Народицького району (нині — Народицька ТГ Коростенського району) на Житомирщині, де закінчив навчання у школі. Згодом здобував фах електрика в Овруцькому професійному ліцеї.

З дитинства цікавився спортом, зокрема єдиноборствами, зрештою став професійним спортсменом, багато років присвятив джіу-джитсу. 5 грудня 2017 році переміг на чемпіонаті з елітних боїв у Києві (у ваговій категорії 75 кг), а наступного року — повторив свій успіх у столиці та став призером чемпіонату Європи. Також став призером чемпіонатів України з фрі-файту 2016 та 2017 років, а у 2019-ому — призером турніру з елітних боїв в Українському домі та відкритого чемпіонату Києва з тайського боксу. Водночас працював із батьком як помічник експедитора, деякий час жив у Києві.

2019 року, одразу після досягнення повноліття та закінчення навчання, вступив на військову службу за контрактом, яку спочатку проходив у Києві, а 2020 року доєднався до лав ОЗСП «Азов» та перевівся у Маріуполь, де й зустрів повномасштабне російське вторгнення.

Після 68 днів героїчної оборони Маріуполя 20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва заради збереження життя людей Олександр вийшов з побратимами з обложеного металургійного комбінату «Азовсталь» та потрапив у так званий «полон за домовленістю» ^[2]. Утримувався на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 в окупованому селищі Молодіжному, що неподалік колишнього адміністративного центру селищної ради смт Оленівки колишнього Волноваського (нині – Кальміуського) району Донецької області, де окупанти утворили фільтраційну в’язницю.

Докладніше: Масове вбивство полонених в Оленівці

У ніч на 29 липня 2022 року прийняв мученицьку смерть у полоні внаслідок масового вбивства військовополонених, влаштованого окупантами у колонії в Оленівці^[1].

19 травня 2023 року солдат Бабенко був похований з військовими почестями на столичному Лісовому кладовищі^[3]^[4]^[5].

Родина

У Олександра залишилися батьки, зведені брати та сестри, дідусь, бабуся.

Нагороди

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (28 липня 2022 р.) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[6];
Орден «За мужність» ІІ ступеня (3 листопада 2023 р., посмертно) – за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові^[7].