Баженов Сергій Васильович
Сергій Васильович Баженов (8 серпня 1902, село Троїцьке, Тверська губернія — 1 квітня 1983, Київ) — український науковець (ветеринарний фармаколог та токсиколог), педагог, доктор ветеринарних наук (1958), професор (1961). Фундатор радянської ветеринарної медицини, засновник наукової школи ветеринарних токсикологів та мікотоксикологів, керівник десятків кандидатів та докторів медичних і ветеринарних наук[1]. Протягом 15 років — провідний науковець Київського ветеринарного інституту (1939—1941; 1944—1957), завідувач кафедри фармакології, декан ветеринарного факультету (1945—1947). Після об'єднання інституту із Українською сільськогосподарською академією у 1957-му році, майже 20 років — завідувач кафедри патологічної фізіології та фармакології (1960—1979). Автор понад 100 наукових робіт, зокрема об'ємного підручника «Ветеринарна токсикологія» (1951), перевиданого декілька разів[2]. ЖиттєписНародився 8 серпня 1902 року в селі Троїцьке (нині не існує) Тверської губернії в сім'ї сільського священника. У 1924-му році закінчив Казанський ветеринарний інститут. Учень професора Миколи Сошественського. Відразу після закінчення інституту був призваний до Червоної армії. З 1924-го по 1929-й рік — викладач військової ветеринарно-фельдшерської школи, ветеринарний лікар полку. З 1929-го по 1937-й рік — помічник начальника сектору і відділу Ветеринарної хімічної лабораторії Червоної армії під керівництвом Миколи Сошественського. Був демобілізований через 13 років після початку служби у званні майора. У тому ж році заочно закінчив Московський державний лінгвістичний університет, здобув звання перекладача вищої категорії з німецької мови[1]. У 1939-му році призначений завідувачем кафедри ветхімзахисту з токсикологією Київського ветеринарного інституту. З початком війни, у 1941-му році, інститут був евакуйований до Свердловська, де до 1944-го року Сергій Баженов виконував обов'язки завідувача кафедри ветеринарної фармакології та токсикології. У 1942-му році здобув науковий ступінь кандидата ветеринарних наук, захистивши дисертацію на тему «Клиника и диагностика отравлений собак фосгеном и дифосгеном». Після деокупації Києва обійняв посаду завідувача кафедри фармакології ветеринарного інституту, паралельно, протягом двох років (1945—1947), працював на посаді декана ветеринарного факультету. З 1947-го по 1957-й рік — вчений секретар Ради ветеринарного інституту. У 1948-му році заснував наукову школу ветеринарних токсикологів та мікотоксикологів[3]. У 1951-му році написав об'ємний підручник «Ветеринарная токсикология» (340 сторінок), перевиданий щонайменше чотири рази та перекладений на румунську, польську та інші мови[2]. У 1957-му році Київський ветеринарний інститут був об'єднаний із Українською сільськогосподарською академією. У 1958-му році здобув науковий ступінь доктора ветеринарних наук, захистивши дисертацію на тему «Ветеринарная токсикология: учебное пособие для ветеринарных институтов и факультетов». В сільськогосподарській академії Сергій Баженов спочатку працював доцентом кафедри патологічної фізіології та фармакології, з 1960-го року — її завідувачем. У 1961-му році здобув вчене звання професора. У 1979-му році звільнився з посади завідувача кафедри патологічної фізіології та фармакології, залишив собі обов'язки професора-консультанта кафедри. .jpg) Був одружений. Двоюрідний племінник — письменник Василь Баженов (1916—1995)[1]. Незадовго до смерті виступив категорично проти будівництва Київського телецентру на місці Лук'янівського єврейського кладовища. Помер 1 квітня 1983-го року. Похований на старій частині Байкового кладовища разом з дружиною (ділянка № 5ст, 50°25′0.50″ пн. ш. 30°30′51.03″ сх. д. / 50.4168056° пн. ш. 30.5141750° сх. д.). Наукова та громадська діяльністьДосліджував широке коло наукових питань, зокрема фармакодинаміку лікарських рослин, історію ветеринарної медицини тощо. Окрім російської та української мов, досконало знав німецьку, вивчав і перекладав англійську, польську, болгарську мови. Автор понад 100 наукових робіт[1]. Депутат Київської міської ради трудящих II та III скликань. Член Всесвітньої організації історії ветеринарної медицини, член Вченої ради Інституту фармакології та токсикології, член Товариства києвознавців[1]. Серед учнів Сергія Баженова — десятки докторів та кандидатів медичних і ветеринарних наук, зокрема Григорій Хмельницький, Анатолій Мазуркевич, Микола Панько тощо. Науковий доробок (частковий)
Примітки |
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
