Байдюков Георгій Петрович

Байдюков Георгій Петрович
Байдюков Георгій Петрович
	Георгій Байдюков, 1951 рік
Народився	27 березня 1922
Помер	31 травня 1997 (75 років); Київ, Україна
Поховання	Лісове кладовище
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Діяльність	науковець, винахідник
Відомий завдяки	винахідник, директор ДержавтотрансНДІпроект
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Науковий ступінь	кандидат економічних наук
Заклад	ДержавтотрансНДІпроект і Міністерство автомобільного транспорту УРСР
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Гео́ргій Петро́вич Байдюко́в (27 березня 1922(19220327) — 31 травня 1997, Київ, Україна) — український радянський науковець-автотранспортник, директор ДержавтотрансНДІпроект (1971—1975), кандидат економічних наук.

Життєпис

Народився 27 березня 1922 року, виріс у Києві^[1].

У 1941 році розпочав трудову діяльність. Працював робітником, майстром, відповідальним секретарем газети «Горьковец», потім, до 1945 року, — начальником дільниці на військовому заводі п/я 340 Міністерства суднобудівної промисловості.^[1]

З 1943 року став членом Комуністичної партії Радянського Союзу.^[1]

У 1945—1948 роках навчався в Київському політехнічному інституті за фахом «автомобілі та автогосподарство». Із закінченням було присвоєно кваліфікацію інженера-механіка.^[1]

Із 1948 року працював інженером, потім начальником відділу експлуатації Укрсоюззаготтранса Міністерства заготівель СРСР. З 1955 року — начальником відділу сільгоспперевезень 1-го головного управління Мінавторансу і шосейних доріг УРСР.^[1]

У 1951 році закінчив Вечірній університет Марксизму-ленінізму, а в 1969 році — аспірантуру при Інституті кібернетики АН УРСР, без відриву від виробництва.^[1]

У березні 1957 року призначений на посаду начальника Головтехспорзбуту Мінавтотрансу і шосейних доріг УРСР.

З 1962 до 1971 року працював начальником управління Київського виробничого управління вантажного автотранспорту (ГоловКиївавтотрансу), де очолив понад 13-тисячний колектив і керував роботою понад 7 тис. автомобілів.

У 1969 року здобув науковий ступінь кандидата економічних наук.

У січні 1971 року призначений директором ДержавтотрансНДІпроекту.

У 1971 році затверджений членом Колегії Мінавтотрансу УРСР.

Наукова діяльність

Став автором кількох десятків наукових праць у сфері організації й експлуатації автотранспорту. Мав напрацювання розроблення й удосконалення вантажних, легкових і вантажно-пасажирських автомобілів і автобусів.^[2]

Авторські роботи:

Байдюков Г. П. Нові методи планування на автотранспорті Чехословацької Соціалістичної Республіки (рос.), Київ, 1968. — УДК 658:656.13;
Байдюков Г. П. (на правах рукопису). Питання вдосконалення управління автотранспортом за допомогою математичних методів і ЕОМ (рос.), Київ, 1969.

Роботи в співавторстві:

Про деякі питання застосування математичних методів у плануванні автоперевезень (1962)^[3] (рос.);
Економічна кібернетика та дослідження операцій, семінар (1962)^[3] (рос.);
Математичне забезпечення автоматизованої системи планування та керування автотранспортом, том II (1967)^[4] (рос.);
Аналіз впливу експлуатаційних чинників показники рентабельності автотранспортного підприємства (1968)^[4] (рос.);
Визначення економічної ефективності АСУ на автомобільному транспорті (1974)^[5] (рос.).

Є співавтором патентів^[6]^[7]:

Засіб для управління двигунами автопоїзда (1975) (рос.);
Пересувний засіб для технічного обслуговування транспортних засобів (1979) (рос.).

Роботи інших авторів, виконані під науковим керівництвом Георгія Байдюкова:

Голобородкін Б. М., Чередниченко Л. С., Парінний А. К. Методичні указання з оцінення економічної ефективності АСУ АТ (на стадії технічного проєкту), Київ, 1974 (рос.);
Мартиненко Н. М. Методичні указання зі складання технічного завдання на розроблення АСУ АТ, Київ, 1974 (рос.).