Балеарські печери

Балеарські печери — штучні, вирубані в скелях гроти певної форми. Відносяться до періоду починаючи з 4000 р. до н. е., тобто до найбільш ранніх поселенців Балеарських островів (див. доталайотський період) і є прикладами прадавньої європейської архітектури.

Як правило, печери мають «сигароподібне» планування; у них також знаходиться вівтар, яма для вогнища, бічні ніші і вестибюль. Витягнута апсидоподібна закруглена форма печери була запозичена пізнішими культурами Балеарських островів — будівельниками гробниць типу навету, потім забута близько 1400 р. до н. е. з приходом культури будівельників талайотів, проте збереглася на Менорці, де місцеві мешканці споруджували таули і гіпостилі. Інтегровані вівтарі типу лавки порівнянні з круглими вівтарями, виявленими на Сардинії в «Capanne delle Riunioni».

У печерах є тільки по одному низькому вхідному отвору, через який ледве можна проповзти. З точки зору призначення печери розглядаються як житла, які пізніше використовувалися для поховання. Прикладом є Сон-Боронат (Son Boronat) на Мальорці, де виявлений пізній дерев'яний саркофаг. Також припускається, що штучні печери тривалий час використовувалися як культові приміщення.

У 1990-і роки в природних печерах Ес-Карріч (Es Càrritx) і Ес-Муссоль (Es Mussol) на заході острову Менорка було зроблено важливі археологічні відкриття. Приблизно у 90 м від входу до печери був виявлений скарб дерев'яних, металевих і керамічних виробів, серед яких був циліндр з кістки і дерева з людським волоссям, забарвленим у червоний колір.

Хоча походження перших жителів островів, що з'явилися тут в епоху неоліту, — близько 4000 р. до н. е. — залишається неясним, форма печери Ес-Муссоль має аналог на півдні Франції, де в околицях Арля є аналогічні споруди. У 6 км від Рони на піднесеності Монтань-де-Корд (Montagne de Cordes) поблизу Арля знаходяться 5 штучних гротів, серед них — величний, вирубаний в скелі 25-метровий «Грот Фей», в якому не було виявлено ніяких знахідок.

• Сьєрра-де-Атапуерка

• J. Aramburu: Hacia un Modelo Espacial de la Cultura Talayótica en Mallorca, Saguntum — 27, 1997
• J. Aramburu: Garrido C. y Sastre V.: Guía Arqueológica de Mallorca, Olañeta Editor 1994.
• P. Castro, V. Lull, R. Micó.: Cronología de la prehistoria reciente de la península Ibérica y Baleares (c. 2800—900).
• J. E. Walkowitz: Das Megalithsyndrom. 2003, ISBN 3-930036-70-3
• M. Fernandez-Miranda, Secuencia cultural de la Prehistoria de Mallorca (1978)
• V. Lull, R. Micó, C. Rihuete Herrada, R. Risch, Neue Entdeckungen zur Vorgeschichte von Menorca. In: Hispania Antiqua, S. 153—170
• V. Lull, R. Micó, C. Rihuete Herrada, R. Risch, Rituales de vida y muerte en la prehistoria de Menorca. La Cova des Càrritx (1999)
• L. Pericot García, The Balearic Islands (1972)
• C. Veny, Las cuevas sepulcrales del Bronce Antiguo de Mallorca (1968)
• W.H. Waldren, Balearic Prehistoric Ecology and Culture: The excavation and study of certain caves, rock shelters and settlements. BAR 149 (1982)
• W.H. Waldren, R. Chapman, J. Lewthwaite, R-C. Kennard, Early Settlement in the Western Mediterranean Islands and the Peripheral Areas. BAR 229 (1984)
• Ausstellungskatalog: Peinando la muerte, rituales de vida y muerte en la prehistoria de menorca, MARQ, Museo Arqueológico de Alicante (2007)