Балей Петро Несторович
Петро Несторович Балей (нар. 16 (29) січня 1912, с. Ощів, Ґміна Долгобичув, Грубешівський повіт, Люблінське воєводство — 27 вересня 2003, Кларк, США[1]) — член ОУН, український письменник, перекладач, журналіст, почесний доктор НаУКМА з 2001 р. ЖиттєписНародився 29 січня 1912 року у селі Ощів тодішнього Грубешівського повіту на Холмщині. Закінчив Сокальську гімназію у 1932 році. Навчався на правничо-економічному факультеті Люблінського університету (тепер Люблінський католицький університет), здобув диплом магістра (1939). Провідний діяч ОУН на території повіту. У 1934 році заарештований і засланий до концтабору в Березі Картузькій. Вийшов на волю в січні наступного року. Відбув практику в Белзі. У 1941 р. був ув'язнений у Кракові, перебував у нацистському концтаборі Аушвіц (1941—1944). У повоєнний час працював директором і співредактором у видавництві тижневика «Українська трибуна» (1946—1948, Мюнхен). У 1949 р. виїхав до США, оселився у Каліфорнії. Заробляв спершу фізичною працею, згодом відкрив власне бюро земельного планування та інженерних робіт, очолював будівельний кооператив (1977—1985). У 2001 році став почесним доктором НаУКМА. ТворчістьДрукувався в часописах і газетах «Сучасність», «Визвольний шлях», «Арка», «Свобода», «Америка», «Українські вісті». Після переїзду до США відійшов від літературного життя. Автор книги «Альбом політв'язня» (1946), збірки оповідань і повістей «Пан» (1948, 1984); науково-публіцистичних праць «Фронда Степана Бандери в ОУН 1940 р.» (1996), «Голос із діаспори в Україну» (1997), «Без ідеологічного самодурства» (1992) та ін.
РодичіБалей Вірко Петрович (нар. 21 жовтня 1938, Радехів) — українсько-американський диригент, піаніст, композитор, музичний діяч. ПриміткиЛітература
|
Portal di Ensiklopedia Dunia