У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Бондаренко .
Євген Федорович Бандуре́нко (справжнє прізвище Бондаренко , 23 січня 1919 , Київ — 16 березня 1972 , Одеса ) — український радянський поет , сатирик , гуморист ; член Спілки радянських письменників України з 1946 року.
Народився 23 січня 1919 року в місті Києві (нині Україна ) в сім'ї чоботаря. Згодом з батьками переїзав до Борисполя, де провів дитинство і юність [ 5] середньої школи , у 1937 році поступив на філологічний факультет Київського університету , звідки у 1939 році був призваний до Червоної армії .
Учасник німецько-радянської війни . У військовому званні капітана служив у 299-й стрілецькій дивізії[ 7] Червоної Зірки та медалями . Після демобілізації жив в Одесі [ 5]
У 1946—1954 роках очолював Одеське відділення Спілки письменників України. Обіймав посаду відповідального редактора альманаху «Маяк», був членом правління Одеської письменницької організації, редагував альманах «Літературна Одеса».
Помер в Одесі 16 березня 1972 року.
Друкуватися почав 1940 року. На початку своєї творчості був відомий як автор ліричних та ліро-епічних віршів, згодом частіше виступав і у сатирико-гумористичних жанрах. Його перу належать такі книги віршів і гумору:
«Мечі і струни» (1945);
«Дружба» (1948);
«Щасливого плавання» (1951);
«Розливсь Дніпро» (1952);
«Південна сторона» (1953);
«На чисту воду» (1955);
«За хвіст та на сонце» (1955);
«Будьмо знайомі» (1957);
«Веселка» (1957);
«Весна» (1957);
«Усміхнімось, друзі» (1958);
«А чому б не посміятись»;
«Одним миром мазані» (1959);
«Народження порту» (1959);
«Кому на добро, а кому під ребро» (1960);
«Кому смішки, а кому на горішки» (1961);
«Взяв би я бандуру» (1962);
«Гомін моря» (1963);
«Сміхом колючим» (1963);
«Чесне гумористичне» (1966);
«Поезії» (1967);
«Березові припарки» (1968);
«Струни і стріли» (1969);
«Весела осінь» (1971);
«Бальзам і сіль» (1972);
«Вибране» (1977);
«Дітям на гостинець» (1978).
Перекладав твори білоруських (Олексія Зарицького , Максима Танка ) та болгарських поетів. Окремі твори письменника перекладено російською , білоруською , єврейською , болгарською мовами.
Євген Бандуренко // Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд. Олег Килимник . — Київ : Радянський письменник , 1960. — С. 580 с. . ;Бандуренко Євген Федорович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан . — 1-ше вид. — К . : Голов. ред. УРЕ АН УРСР , 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — С. 143. Бандуренко Євген Федорович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К . : Головна редакція УРЕ , 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. ;Письменники Радянської України. 1917—1987: Біобібліографічний довідник / Упорядники В. К. Коваль , . — Київ : Радянський письменник, 1988. — 719 с. ;Є. М. Прісовський .Бандуренко Євген Федорович // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін . — К . : Головна редакція УРЕ , 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 123. — 536 с. — ISBN 5-88500-003-4 .Г. Д. Зленко Бандуренко Євген Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України , НТШ . — К . : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України , 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0 .
.svg){kind=small}
