Банківська модель освітиБанківська модель освіти (порт. modelo bancário de educação) — термін, введений Пауло Фрейре для опису та критики встановленої системи освіти в його книзі «Педагогіка пригноблених»[en].[1][2] Назва відсилає до метафори, що студенти є наче контейнери, у які освітяни повинні вкладати знання. Фрейре стверджував, що ця модель посилює брак критичного мислення та володіння знаннями в учнів, що, у свою чергу, посилює пригнічення, на відміну від розуміння Фрейром знань як результату людського творчого процесу.[1] ВизначенняТермін «банківська модель освіти» вперше використав Пауло Фрейре у своїй надзвичайно впливовій книзі «Педагогіка пригноблених».[1][2] Фрейре описує цю форму навчання як «фундаментально наративний (в) характер»[3]з учителем як суб’єктом (тобто активним учасником), а учнями як пасивними об’єктами.
Таким чином, освіта розглядається як процес депонування знань пасивним учням. Вчителі є епістемологічним авторитетом у цій системі; попередні знання студентів ігноруються, окрім того, що передбачалося «внести» в них раніше. Фрейре також посилається на банківську парадигму, яка розглядає студентів як «пристосованих, керованих істот». ... Чим повніше вони приймають нав'язану їм пасивну роль, тим більше вони прагнуть просто пристосуватися до світу, яким він є, і до фрагментованого погляду на реальність, закладеного в них»[3]
Модель трансмісіїБанківська освіта наслідує трансмісійну модель освіти. Ця модель розглядає освіту як певну сукупність знань, які передаються від учителя до учня. Це наголошує на навчанні, орієнтованому на вчителя, де учні є пасивними поглиначами інформації, а метою навчання є запам’ятовування фактів.[4] Модель передачі найчастіше використовується в університетських умовах як лекції. Якщо в класі понад 100 студентів, найпростішим методом навчання є лекція, коли вчитель стоїть попереду класу та диктує студентам.[джерело?] Можлива альтернативаОднією з можливих альтернатив банківській моделі є проблемно-орієнтована модель навчання(подібна до того, що Фрейр назвав проблемно-позиційною освітою), у якій учнів заохочують думати й активно вирішувати проблеми, які їм пропонує вчитель.[5][6] Ця модель розглядає студента як людину з попередніми знаннями, яку можна використати для досягнення кращих результатів, ніж банківська модель, яка не використовує цей капітал.[джерело?] Див. також
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
