Баннікова Олена Юріївна
Баннікова Олена Юріївна — українська астрофізикиня, професорка кафедри астрономії та космічної інформатики Харківського університету[1], співробітниця Радіоастрономічного інституту НАН України[2], НДІ астрономії ХНУ[1] та Обсерваторії Каподімонте в Італії[3]. Відома своїми роботами з небесної механіки, зоряної динаміки, теорії гравітаційного потенціалу, гравітаційного лінзування, — більшість з яких об'єднані загальною темою дослідження тороїдальних структур в астрофізичних об'єктах. БіографіяОлена Баннікова закінчила фізичний факультет Харківського університету за спеціальністю «Астрономія». 2006 року захистила дисертацію кандидата наук за темою «Еволюційні моделі та тонка структура вихорів та струменів космічних радіоджерел», а 2020 — дисертацію доктора наук за темою «Тороїдальні структури в астрофізичних об'єктах»[1]. Працює в Радіоастрономічному інституті НАН України і в Харківському університеті. В 2009—2010 роках була науковим керівником гранту НАНУ для молодих вчених «Взаємодія залишків наднових з молекулярними хмарами». З 2020 брала участь в дослідженнях за проєктом НФДУ «Астрофізичні Галактичні Об'єкти (АРГО): життєвий шлях активних ядер»[1]. Брала активну участь в організації спільних українсько-італійських конференцій «Багатохвильова астрофізика від радіо до гамма-променів»[4], «Леонардо і Місяць»[5], «Чи ми одні у Всесвіті?»[6]. Від 2007 року викладає на кафедрі астрономії та космічної інформатики Харківського університету. Вела курси «Космологія», «Небесна механіка», міжфакультетський курс «Гравітація: від Аристотеля до чорних дір»[1]. 2022 року в співавторстві з Массімо Капаччіолі видала підручник з небесної механіки у видавництві Springer[7]. Наукові результатиОсновний об'єкт досліджень Олени Баннікової — тороїдальні структури в астрофізиці. Це включає кільцеподібні галактики (такі, як об'єкт Хога) та газові диски навколо активних ядер галактик. Баннікова розробляє аналітичні моделі для гравітаційних потенціалів таких об'єктів, робить чисельні моделювання їхньої динаміки, досліджує гравітаційне лінзування на тороїдальних структурах[1]. Відзнаки
ПублікаціїПідручники
Вибрані статті
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia