Барабанов Олександр Кузьмич

Барабанов Олександр Кузьмич
Народження	20 серпня 1920(1920-08-20)  Шишино, Щегловський повітd, Томська губернія, Російська СФРР
Смерть	21 жовтня 1970(1970-10-21) (50 років)  Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання	Міське кладовище № 2
Освіта	Сталінградське військове танкове училище (1946)
Партія	ВКП(б)
Звання	Старший лейтенант
Формування	10-а гвардійська повітряно-десантна дивізія
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди
Барабанов Олександр Кузьмич у Вікісховищі

Олександр Кузьмич Барабанов (20 серпня 1920(1920-08-20) , Шишино, Томська губернія  — 21 жовтня 1970(1970-10-21) , Харків ) — гвардії старший лейтенант Радянської Армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1943).

Олександр Кузьмич Барабанов народився 20 серпня 1920 року в робітничій родині в селищі Станційне Тарсминської волості Щегловського повіту Томської губернії, зараз селище Шишино Топкинського району Кемеровської області.

Після закінчення початкової школи працював піонервожатим.

У 1940 році був призваний Топкинським РВК Новосибірської області до лав Робітничо-селянської Червоної Армії. З 6 березня 1943 року — на фронтах Німецько-радянської війни. До серпня 1943 року гвардії єфрейтор Олександр Барабанів був навідником гармати 1-ї батареї 5-го повітряно-десантного гвардійського артилерійського полку 10-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії 37-ї армії Степового фронту. Відзначився під час битви за Дніпро^[1].

18 серпня 1943 року Барабанів, попри обстріл своєї позиції артилерією противника, продовжив ведення вогню, виконавши поставлене бойове завдання. За цей бій 24 серпня він був нагороджений медаллю «За бойові заслуги»^[1].

На початку жовтня 1943 року підрозділ Барабанова форсував Дніпро в районі села Переволочна (зараз — Світлогірське) Кобеляцького району Полтавської області. Разом зі своєю обслугою, Барабанів підтримував стрілецькі підрозділи. В боях за захоплення, утримання і розширення плацдарму обслуга Барабанова відбила шість контратак супротивника, підбивши шість танків з гармати та один — гранатою. Під час бою Барабанів був важко поранений^[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 грудня 1943 року за «успішне форсування річки Дніпро, міцне закріплення плацдарму на західному березі річки Дніпро і проявлені при цьому відвагу і геройство» гвардії єфрейтор Олександр Барабанів був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 3475^[1].

У 1946 році закінчив Сталінградський військове танкове училище, яке перебувало на той час у Харкові, після чого продовжив службу. Того ж року став членом ВКП(б).

У 1947 році у званні старшого лейтенанта був звільнений у запас. У 1948—1958 роках Барабанів працював на Вільшанській меблевій фабриці Харківської області, згодом — в облспоживспілці.

Олександр Кузьмич Барабанів помер у Харкові 21 жовтня 1970 року. Похований на 2-му міському цвинтарі Харкова^[1].

• Герой Радянського Союзу, 20 грудня 1943 року^[2]
  • Орден Леніна
  • Медаль «Золота Зірка» № 3475
• Орден Червоної Зірки^[1]
• медалі, в тому числі
  • Медаль «За бойові заслуги», 27 серпня 1943 року^[3]
  • Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», 23 лютого 1946 року^[4]

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. (рос.)