Барановський Герман Олексійович

Герман Олексійович Барановський
Народився	15 серпня 1926(1926-08-15)  Кам'янець-Подільський
Помер	16 березня 2007(2007-03-16) (80 років)
Місце проживання	Харків
Країна	СРСР,  Україна
Діяльність	науковець
Alma mater	Московський електротехнічний інститут зв'язку
Галузь	радіозв'язок
Заклад	НДІ вимірювальної техніки
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Нагороди

Ге́рман Олексі́йович Барано́вський (15 серпня 1926, Кам'янець-Подільський — 16 березня 2007) — український фахівець у галузі радіозв'язку. Кандидат технічних наук (1980).

Народився в родині агронома. 1933 року сім'я переїхала в Житомир. Навчався у середній школі в Житомирі. Від вересня 1941 року продовжував навчання у селищі Башанта Калмицької АРСР, куди евакуювалася сім'я Барановських. Після закінчення дев'ятого класу працював на різних роботах у сільському господарстві. Через окупацію німцями Башанти школу не закінчив.

Після окупації пішов добровольцем до армії у березні 1943 року. На фронті був тяжко поранений і у січні 1944 року повернувся до матері, що працювала в Башанті. Відразу став до роботи в місцевому районному комітеті комсомолу інструктором.

Улітку 1944 року склав іспити за середню школу екстерном і у вересні вступив до Московського інституту інженерів зв'язку, який закінчив влітку 1949 року.

Працював у Московському науково-дослідному інституті № 885 (нині Науково-дослідний інститут приладів). Починав техніком, 1948 року став начальником лабораторії.

Далі працював на заводі № 285 (нині Харківський приладобудівний завод імені Тараса Шевченка). Від 1956 року був на цьому заводі головним конструктором.

Від 1959 року начальник комплексу — головний конструктор Харківського особливого конструкторського бюро № 692 (нині ВАТ «ХАРТРОН»).

Від 1968 року директор Української філії Науково-дослідного інституту вимірювальної техніки (нині АТ «НДІ вимірювальної техніки», Харків). Від 1986 року — провідний науковий співробітник.

Напрями наукової діяльності Барановського: розробка, виробництво, впровадження систем радіотехнічного керування та траєкторії вимірювань польоту під час льотних випробувань балістичних і крилатих ракет.

Від 1948 року учасник розробки радіомаяків і систем повного радіокерування для балістичних ракет дальністю польоту від 600 до 7000 км.

Усі наукові праці засекречені.

Автор спогадів «Перейдена нива» (Харків, 2001).

Автор публікацій у періодиці з історії вітчизняної ракетної техніки.

1983 — Державна премія СРСР у галузі науки й техніки за створення спеціальної радіосистеми (у складі авторського колективу).

Має державні нагороди СРСР за виробничі досягнення й участь у війні — п'ять орденів, медаль «За відвагу» та інші медалі.

Почесні звання: почесний радист СРСР, ветеран космічної галузі України.

• Лапідус Б. Г. Барановський Герман Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 232.
• Барановский Г. А. История развития НИИРИ. — Харьков, 1991.
• 50 лет впереди своего века (1946—1996). — Москва, 1998.
• Черток Б. Е. Ракеты и люди. — Москва, 1999.

• Біографічна довідка Барановського Германа Олексійовича [Архівовано 20 липня 2017 у Wayback Machine.]
• Герман Барановський. Перейдена нива [Архівовано 27 червня 2019 у Wayback Machine.]
• До 90-річчя від дня народження головного конструктора систем радіотехнічного управління і траєкторних вимірювань Г. О. Барановського // Державне космічне агентство України
• Барановський Г. О. Мої зустрічі з С. П. Корольовим // Університети. — 2007. — № 3.
• Щит і меч Вітчизни // Демократична Україна [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]