Бартоломео I делла Скала

Бартоломео I делла Скала
італ. Bartolomeo I de la Scala
Народився	бл. 1268 Верона
Помер	7 березня 1304 Верона
Поховання	Арки Скалігерів
Національність	італієць
Діяльність	кондотьєр
Титул	синьйор Верони
Термін	1301—1304 роки
Попередник	Альберто I
Наступник	Альбойно I
Конфесія	католицтво
Рід	Скалігери
Батько	Альберто I
Мати	Верде да Саліццоло
Брати, сестри	Costanza della Scalad, Альбойно делла Скала і Кангранде I делла Скала
У шлюбі з	Констанца ді Антіохія Онеста Савойська
Діти	1 син 2 бастарда
Медіафайли у Вікісховищі

Бартоломео I делла Скала (*Bartolomeo I della Scala бл. 1268 — 7 березня 1304) — сеньйор Верони у 1301—1304 роках.

Походив з династії Скалігери. Старший син Альберто I, синьйора Верони, та Верде да Саліццоло. Замолоду долучався батьком до військових та державних справ. У 1290 році призначений капітаном народу, що фактично дорівнювалося оголошенню спадкоємцем батька.

У 1290-х роках очолював війська Верони. Особливо вдалими були походи 1297 року, коли вдалося захистити землі роду Кастельбрачо від зазіхань князівства-єпископства Тренто. У 1299 році Бартоломео на чолі війська зайняв Мантую. Після смерті Альберто I став новим сеньйором Верони.

Бартоломео I відмовився від активної зовнішньої політики батька, що призвело до послаблення держави. 1301 року укладено мирний договір є єпископством Тренто. Водночас гібеліни Північної Італії обрали своїм ватажком Маттео Вісконті, синьйора Мілану. На це 1302 року Бартоломео I уклав союз з П'яченцою та гвельфами проти Вісконті, допомігши делла Торре і гвельфам повалити владу Вісконті в Мілані.

1302 року надав прихисток Данте, якого було вигнано з Флоренції. 1304 році раптово помер. Владу успадкував його брат Альбойно I.

1. Дружина — Констанца, донька Коррадо ді Антіохія

Діти:

• Францеско (д/н-1332)

2. Дружина — Онеста Савойська

Діти від коханок:

• Чеккіно (д/н-1325)
• Байлордіно (д/н-1333)

• M. Carrara, Gli Scaligeri, Varese, Dell'Oglio, 1966.
• A. Castagnetti e G. M. Varanini, Il Veneto nel medioevo: Le signorie trecentesche, Verona, Banca Popolare di Verona, 1995.