Барченко-Ємельянов Іван Павлович

Іван Павлович Барченко-Ємельянов
Іван Павлович Барченко-Ємельянов
рос. Иван Павлович Барченко-Емельянов
Народження	22 грудня 1914 (4 січня 1915); Вибут, Крестецький повіт, Новгородська губернія, Російська імперія
Смерть	16 січня 1984 (69 років); Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Цвинтар Пам'яті жертв 9 січняd
Національність	росіянин
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВМФ СРСР
Роки служби	1939—1961
Партія	КПРС
Звання	Полковник
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди
	Барченко-Ємельянов Іван Павлович у Вікісховищі

Іва́н Па́влович Ба́рченко-Ємелья́нов (рос. Иван Павлович Барченко-Емельянов; 4 січня 1915 — 16 січня 1984) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир розвідувального загону Північного оборонного району Північного флоту, капітан^[1]. Герой Радянського Союзу (05.11.1944).

Життєпис

Народився в селі Вибут, нині Окуловського району Новгородської області Росії, в селянській родині.

Протягом 1930—1933 років навчався у Парфінському та Оранієнбаумському лісових технікумах. Після закінчення навчання працював на лісозаготівлі у Торбинському ліспромгоспі бухгалтером-ревізором і техніком з транспорту.

До лав РСЧФ призваний 1939 року, проходив службу в морській піхоті на Балтійському флоті. У 1941 році закінчив курси молодших лейтенантів у Полярному (Мурманська область).

Учасник німецько-радянської війни з 1941 року: з листопаду 1941 року командував розвідувальним взводом, згодом — ротою; з 1942 року — помічник начальника штабу батальйону 1-го зведеного полку 12-ї морської стрілецької бригади Північного флоту; з осені 1943 року — командир розвідувального загону Північного оборонного району на півостровах Середній і Рибальський. Учасник оборони Заполяр'я, десанту на мис Пікшуєв, інших рейдів і висадок у ворожий тил.

Особливо відзначився при проведенні Петсамо-Кіркенеської наступальної операції: у ніч на 10 жовтня 1944 року на чолі загону висадився на зайнятий ворогом беріг губи Мала Волокова (Мурманська область). 12 жовтня очолюваний ним загін здійснив 30-ти кілометровий рейд і захопив батарею і опорний пункт супротивника на мисі Хрестовий. Понад добу вів затятий бій з ворогом, у ході якого було відбито кілька атак і оточено другу німецьку батарею, гарнізон якої капітулював.

Наприкінці 1944 року переведений на Дніпровську військову флотилію, у складі якої брав участь у бойових діях у Польщі та Німеччині.

Після закінчення війни продовжив війському службу: з 1945 року перебував на Балтійському флоті, у 1949—1953 роках — командир роти курсантів хімічного факультету Військового інженерного технічного університету ВМФ у Ленінграді. У 1961 році полковник І. П. Барченко-Ємельянов вийшов у запас. З 1961 року викладав у Ленінградському вищому військово-морському училищі, з 1963 року — у науково-виробничій організації.

Мешкав у Ленінграді, де й помер. Похований на кладовищі Пам'яті жертв 9 січня.