Батута Олекса Митрофанович
Олекса Митрофанович Батута (*17 березня 1900, Кладьківка— †після 17 лютого 1948)— український військовик, повстанець; хорунжий артилерії Армії УНР. Відповідно до українського законодавства є борцем за незалежність України у XX столітті.[1] Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.[2] БіографіяНародився в заможній селянській сім'ї. Наприкінці 1917-го більшовики забрали в його батька землю і розділили між своїми прибічниками. Закінчив повний курс Ніжинської міської гімназії (травень 1918). Брав участь у боях проти більшовиків під містечком Носівка у складі повстанського загону отамана Матвія Твардовського (березень 1918) та Чорноморського коша Армії УНР (кінець 1918-1919).
Двічі дістав поранення, контужений. Юнак Юнацької школи (1920). По закінченні школи дістав направлення до 6-ї Січової дивізії. Після поразки Визвольних змагань — у таборах Ланцут, Вадовиці, Каліш. Закінчив агрономічний відділ агрономічно-лісового факультету Української Господарської академії в Подєбрадах (1922 -1927). Спогад «Перша смерть на моїх очах» написав на початку 1920-х років. «Спогад (у всякого своя доля)» занотував 29 листопада 1922 року — про ув'язнення в ЧК та тюрмах Ніжина і Чернігова. Жертвував кошти на лікування вояків, хворих на сухоти. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Станом на 17 лютого 1948 року— вдівець. Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
