Безнощенко Михайло Захарович

Михайло Захарович Безнощенко
портрет на могилі
Народження	7 червня 1910(1910-06-07) П'ятигорськ, Терська область, Російська імперія
Смерть	27 березня 1979(1979-03-27) (68 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Лук'янівський військовий цвинтар
Країна	СРСР
Рід військ	танкові війська
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1932—?
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Командування	135-а танкова Червонопрапорнаї ордена Кутузова 2-го ступеня бригада
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Михайло Захарович Безнощенко (7 червня 1910 — 23 березня 1979)^[1] — радянський офіцер, генерал-майор.

Народився 7 червня 1910 року. Українець^[2].

В Червоній армії з 1932 року. Призваний П'ятигорським райвійсккоматом^[2]. Член ВКП(б) з 1939 року^[2].

Учасник німецько-радянської війни з 1941 року^[2]. Того ж року був контужений^[2]. Майор, заступник командира 39-ї танкової бригади по стройовій частині^[2] в складі якої у січні 1943 року брав участь у захопленні міста Кам'янськ-Шахтинський^[2]. З 13 лютого 1943 року по 22 січня 1945 року підполковник М. З. Безнощенко командир 135-ї танкової Червонопрапорної ордена Кутузова 2-го ступеня бригади^[3].

5 вересня 1943 року бригада Михайла Безнощенка відвойовувала місто Артемівськ^[4], 6 вересня — Костянтинівку, за що їй присвоєно найменування «Костянтинівська».

З 21 лютого 1944 року — полковник. В 1944 році бригада брала участь у бойових діях у Румунії, зокрема 23 серпня 1944 року в Яссько-Кишинівській операції захоплювала місто Роман^[5].

З 1954 року генерал-майор, потім у відставці.

Помер 23 березня 1979 року від ран, отриманих на війні. Похований у Києві на Лук'янівському військовому цвинтарі.

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Кутузова 2 ступеня, Богдана Хмельницького 2 ступеня, медаллю «За бойові заслуги»^[2]. Почесний громадянин Костянтинівки.

• Газета «Провінція» [Архівовано 30 листопада 2009 у Wayback Machine.]