Безсмертки однорічні
Безсме́ртки однорі́чні (Xeranthemum annuum)[1] — регіонально рідкісна однорічна рослина родини айстрових, відома під народними назвами безсме́ртка, воло́шка, несмерте́льник, скаженю́ха. Декоративна і лікарська культура. ОписТрав'яниста рослина заввишки 20-70 см. Стебла прямостоячі, тонкі, павутинно-шерстисті, розгалужені. Листки завдовжки 2-6,5 см, завширшки 0,4-0,7 см, чергові, сидячі, нижні вузьколанцетні, верхні — лінійні, інколи складені, цілокраї, густо запушені білими волосками. Суцвіття — поодинокі кошики, що складаються зі 100—120 квіток кожен. Язичкові квітки у суцвітті маточкові, неплодущі; трубчасті — двостатеві, плодущі, фіолетові. Обгортка суцвіття дзвоникоподібна; її листочки голі, зовнішні — яйцеподібні, тупі, білі; внутрішні — лінійно-ланцетні, рожеві, бузкові або білі. Плід — сім'янка завдовжки 4-6 мм з чубком з 5 плівок. Поширення та екологіяБезсмертки однорічні розповсюджені у Центральній, Південній та Східній Європі, а також на Кавказі та в Західній Азії, зокрема в Ірані, Лівані, Сирії. В Україні зростає переважно в степових районах, а також трапляється на півдні лісостепової зони, у передгір'ях Криму і Карпат. Далі на схід ареал поширюється до понизь Дону і Волги. В горах поширений до висоти 800 м над рівнем моря. Загалом цей вид не є рідкісним, хоча в Чехії та Словаччині визнаний таким, що знаходиться під загрозою знищення. Це світлолюбна, посухостійка рослина. Звичними біотопами цього виду є добре освітлені степові схили, виноградники, відслонення крейди, вапняку. Безсмертки однорічні ростуть на помірно родючих, нейтральних, проникних, особливо піщаних ґрунтах. В різних частинах ареалу цвітіння триває з квітня по вересень. Квіти запилюються комахами. Плоди дозрівають в серпні — вересні. Насіння поширюється мурахами (мірмекохорія). ЗастосуванняРослина декоративна, невибаглива до умов вирощування. Безсмертки однорічні часто висаджують у квітниках, посів здійснюють у березні, коли температура перевищить 10 °C. Крім того, цей вид використовують для складання сухих букетів. Щоб засушені рослини мали привабливий вигляд, їх слід зрізати у напіврозквітлому стані і підвішувати суцвіттями донизу. Для збереження кольору обгорток рекомендується до сушіння обкурювати рослини сіркою. Водний настій квітучої надземної частини в народній медицині застосовували при зниженні кислотності шлункового соку, як жовчогінний при холециститі, як седативний при зубному болю. Синоніми
ЛітератураВ. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. «Дикорастущие полезные растения Украины». Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с.(рос.) Посилання
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
