Безсмертний Олександр Миколайович

Безсмертний Олександр Миколайович
Народився	6 серпня 1949(1949-08-06) (75 років) с. Білорічиця Прилуцького району Чернігівської області
Громадянство	Україна
Місце проживання	Київ
Діяльність	актор театру і кіно
Відомий завдяки	актор Київського академічного Молодого театру
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Нагороди	Народний артист України (1999)
IMDb	ID 5184491

Олекса́ндр Микола́йович Безсме́ртний (нар. 6 серпня 1949(19490806), Білорічиця Прилуцького району Чернігівської області) — український актор театру і кіно. Народний артист України (1999).^[1]

1973 — закінчив Київський інститут театрального мистецтва (викладач В. Биковець).

1973—1975 — актор Луганського обласного музично-драматичного театру.

1975—1980 — артист Ансамблю пісні й танцю Київського військового округу.

1979 року удостоєний звання заслуженого артиста УРСР.

1981—2000 — провідний актор Київський академічний театр юного глядача на Липках.

2000—2020  — провідний актор Київського академічного Молодого театру.

Знімається в кіно.

Лауреат премії ім. О. Бойченка. Нагороджений орденом «Знак Пошани».

1999 року удостоєний звання народного артиста України.

• Арнольд («Шрами» Є. Шабана)
• Бурідан («Нельська вежа» за А. Дюма)
• Граф Альмавіва («Божевільний день, або Весілля Фіґаро» П.-О. Бомарше)
• Дорн («Чайка» А. Чехова)
• Мартін Дайзерт («Еквус» П. Шеффера)
• Робін Гуд («Стріли Робін Гуда» С. Прокоф'єва, І. Токмакова)
• Хорія («Запах стиглої айви» Й. Друце)

Молодий театр

• Борис Олегович («Афінські вечори» П. Гладиліна)
• Дефурнет, директор («Голубка» Ж. Ануя)
• Серебряков («Дядя Ваня» А. Чехова)
• Хеннінг («Поступися місцем» В. Дельмар)
• Франтішек Абель («Соло для годинника з боєм» О. Заградника)
• Офіціант («Тектоніка почуттів» Е.-Е. Шмітта)

• Шинкарук («Опер за викликом», 2018)
• Адам Бойташ («Невиправні», 2017)
• Генерал («Ластівчине гніздо», 2011)
• Микола, батько Ольги («Тільки кохання», 2010)
• Павло («Колишня», 2007)
• Денікін («Дев'ять життів Нестора Махна», 2006)
• Шляхтич («Богдан-Зиновій Хмельницький», 2006)
• Будівельник Василь («Не мине й року…», 1973)

• Безсмертний Олександр Миколайович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 173. — ISBN 5-88500-027-1
• Чуйко Т. П. Безсмертний Олександр Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 419. — ISBN 966-02-2681-0.
• Олександр Миколайович Безсмертний Інформаційна агенція культурних індустрій ПРО
• Безсмертний Олександр Миколайович // «Чернігівське земляцтво». — с. 2 [Архівовано 2 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Чуйко Т. П. Не загубився й граф Альмавіва… // Театрально-концертний Київ. — 2000. № 5–7.