Бенкендорф Андрій Олександрович

Андрій Олександрович Бенкендорф
Андрій Олександрович Бенкендорф
	Зображення
Дата народження	13 березня 1946
Місце народження	Москва, СРСР
Дата смерті	24 лютого 2012 (65 років)
Місце смерті	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР; Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	кінорежисер, сценарист, продюсер
Нагороди
IMDb	ID 0071401

Андрі́й Олекса́ндрович Бенкендо́рф (13 травня 1946, Москва, РРФСР, СРСР — 24 лютого 2012, Київ, Україна) — радянський, російський і український кінорежисер, сценарист та продюсер. Заслужений діяч мистецтв України (2007).

Життєпис

Народився 13 березня 1946 року у місті Москві. У 1963–1970 роках працював на Київському телебаченні механіком з обслуговування звукотехніки, кінооператором.

У 1977 році закінчив кінофакультет Київського театрального інституту ім. Карпенко-Карого (майстерня Т. Левчука).

Був режисером кіностудії ім. О. Довженка. У 2008–2009 роках — Генеральний продюсер комунального засобу масової інформації КМДА ТРК «Київ».

Помер у 65-річному віці 24 лютого 2012 року в Києві від онкологічного захворювання. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Сім'я

Мати — Ельвіра Бенкендорф (Озерна), народилася 25 травня 1921 року. Починала актрисою в київському театрі ім. Івана Франка, пізніше працювала в Москві на Центральному телебаченні. З 1970 до середини 1970-х років була редактором телевізійного «Блакитного вогника». Померла у 2006 році.
Дружина — Поліна Рідна, народилася 27 листопада 1944 року. Закінчила всеросійську творчу майстерню в Москві. З 1966 року працювала на центральному українському телебаченні випускаючим режисером. З 2000 року — на пенсії. З початку 1990-х років не жили разом^[1].
Син — Єгор Бенкендорф, народився в Києві 14 лютого 1974. Директор компанії «Inter Media Production», директор студії документальних проектів «07 Продакшн» та студії розважальних та соціальних програм «Пірат Продакшн»^[2].

Творчість

Режисер-постановник

1965 — Ранок наступного дня
1979 — Подорож через місто (у співавт.)
1979 — Мій генерал (ТБ)
1981 — Капіж
1984 — Добрі наміри
1987 — До розслідування приступити
1988 — Робота над помилками
1990 — Балаган
1992 — Снайпер
1994 — Кілька любовних історій
1997 — Хіппініада, або Материк любові
2003 — Бандитський Петербург. Фільм 4. Арештант (серіал)
2003 — Бандитський Петербург. Фільм 5. Опер (серіал)
2003 — Бандитський Петербург. Фільм 6. Журналіст (серіал)
2003 — Європейський конвой (серіал)
2004 — Легенда про Тампуке
2005 — Таємниця «Святого Патрика» (8 серій, телесеріал)
2005 — Банкірші (8 серій, телесеріал)
2006 — Бомж (2 серії, телесеріал)
2007 — Старики-полковники (2 серії, телесеріал)
2007 — Вітчим (2 серії, телесеріал)
2007 — Одного разу в роботі; ^{[джерело?]}
2007 — Ялинка, кролик, папуги
2008 — Сповідь Дон Жуана

Сценарист

1994 — Кілька любовних історій;
1997 — Хіппініада, або Материк любові;
2003 — Бандитський Петербург. Фільм 5. Опер — 5 серій;
2003 — Бандитський Петербург. Фільм 6. Журналіст серіал;
2008 — Сповідь Дон Жуана.

Відзнаки

Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Призи серед дитячих фільмів» за 1985 рік. Лауреат XI Бердянського Міжнародного кінофестивалю: «За внесок у розвиток українського телемистецтва», як режисер фільму «Сповідь Дон Жуана».