Берегоукріпні споруди![]() ![]() ![]() Берегоукрі́пні спору́ди — інженерні споруди для захисту берегів річок, водоймищ, озер і морів від пошкоджень хвилями, течією, кригою, суднами і плотами та від руйнувань атмосферними факторами. Будуються головним чином на судноплавних річках, переважно у вигляді кріплення укосів. В багатих на ліс районах застосовують дерев'яні підводні укріплення у вигляді ряду паль, а з боку берега споруджують стінки з пластин, обаполів або дощок простір між стінкою і берегом заповнюється ґрунтом. Головні вимоги до річкових берегоукріпних споруди:
У зоні великих міст і портів надводні укоси найкраще закріплювати залізобетонними або бетонними плитами. Конструкції та матеріали морських, водоймищних і озерних споруд вибирають залежно від характеру берега та порід, з яких він складається. Високі скелясті береги закріплюють бетонним облицюванням на висоту прибою з обробкою зовнішньої поверхні каменем твердих порід. Іноді перед стінкою в море накидають бетонні масиви вагою 40—60 т, призначення яких — розбивати та гасити енергію хвиль. Для берегів з м'яких порід застосовуються берегоукріпні споруди двох видів:
Берегове укріплення дніпровського типу: бруківка по шару щебеню, кам'яна накидь, підводний хмизовий тюфяк з кам'яною засипкою у плотові клітки. Берегові захисні хвилеломи розташовують вздовж берегової лінії на глибині 2,5—3,0 м. Найкращий ефект дають комбіновані берегоукріпні споруди, наприклад хвилевідбійна стінка і затоплений береговий хвилелом, хвилерізи. Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia