Бережко-Камінська Юлія Миколаївна

Бережко-Камінська Юлія Миколаївна
Народилася	1982  Чорнобаївка, Білозерський район, Херсонська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	письменниця, журналістка
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Членство	Національна спілка письменників України
Посада	головний редактор

Ю́лія Микола́ївна Бережко-Камінська (народилася 1982 в селі Чорнобаївка, Білозерського р-ну, Херсонської області) — українська письменниця і журналістка, членкиня Національної спілки письменників України. Секретарка Національної спілки письменників України по роботі з молодими авторами.

У дитинстві закінчила музичну школу (клас фортепіано).

З 1998 по 2000 навчалася в Академічному ліцеї при Херсонському державному педагогічному університеті, в 2000—2006 — студентка КНУ ім. Т.Шевченка Інституту журналістики. Магістр журналістики.

З 2008 по 2010 вона художня керівниця Центру культури «Уваровський дім» в смт Ворзель Київської області. З 2009—2012 навчається в аспірантурі КНУ ім. Т. Шевченка Інституту журналістики.

У 2011—2012 працює директором Центрального будинку культури в м. Ірпінь, у 2011—2012 є керівником культурно-просвітницького проєкту "Мистецький центр «Камертон». Далі вона очолює редакції журналу «Пульсар Приірпіння» (2012—2015), газет «Про Ірпінь» (2014—2015), «Ірпінський вісник» (2015—2019).

Із листопада 2019 — секретарка Національної спілки письменників України по роботі з молодими авторами, очолює «Кабінет молодого автора НСПУ». Водночас із травня 2020 по січень 2021 р. — менеджерка по зв'язках із громадськістю Міжнародної компанії з high-tech-рекрутингу «Jobian» (Великобританія, (Лондон), Україна (Київ)).

Членкиня Міжнародної організації «Жінки за мир в усьому світі».

Заміжня, мама двох дітей.

Проживає в місті Буча Київської області.

Авторка 8-ми книжок поезій («Є задля чого нам жити» (2000), «Контрасти» (2009), «Між видихом і вдихом» (2010), «Так хочеться жити» (2014), «Пошепки і вголос» (2016), «Сад: зриме і незриме» (2016), «Невідворотне» (2019), «Гравітація слова» (2022); співавторка (спільно з Іваном Степуріним) книжки «Віктор Чукарін: непереможний».

Книжки «Пошепки і вголос» та «Невідворотне» номіновані на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка (2017 р. та 2020 р.)

Співавторка понад 65 спільних літературних видань.

Упорядник та літературний редактор книги віршів «Римований Ірпінь» (2018 р.), «Поетичне метро» (2020 р.), антології поезії молодих авторів України «Молоді імена» (2020 р.), збірки новел та есе «WorkStory: робота у фокусі літератури», антології воєнної лірики «Римова. Війна»^[1][2], збірки «Україна: пекельний 22-й. Народний щоденник»^[3].

Друкувалася у всеукраїнських, обласних та місцевих ЗМІ та літературних виданнях — понад 500 публікацій.

Окремі поезії перекладені англійською, французькою, іспанською, іспанською, болгарською, польською, білоруською та російською мовами.

У співавторстві з композитором Ігорем Покладом написаний «Гімн Ворзеля» та «Ворзельський вальс», а також понад 50 текстів покладено на музику різними авторами, зокрема й народним артистом України В'ячеславом Самофаловим.

Засновник і керівник Міжнародного проєкту «Музично-поетичний салон „Камертон“ (2020 р.);

Засновник і керівник Міжнародного конкурсу новел та есе „WorkStory: робота у фокусі літератури“ (Україна — США) (2021 р.);

Засновник і керівник всеукраїнського проєкту „Сильні та натхненні: історії, які допомагають долати труднощі“ (2021 р.);

Модератор проекту Національної спілки письменників України та Національного музею літератури України „Майстри слова“ (з жовтня 2019 р.);

Член журі всеукраїнських літературних конкурсів;

• державна нагорода: Подяка Міністра культури та інформаційної політики України за вагомий внесок у збагачення української літератури та високий професіоналізм (2021 р.);
• спецвідзнака Європейської академії наук, мистецтв і літератури (2022 р.);
• переможець конкурсу Київської обласної держадміністрації „Людина року“ у номінації „Молодий журналіст року“ (2014 р.);
• володар спеціальної відзнаки від Мистецької агенції Територія А» Анжеліки Рудницької на Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова» за поетичний твір «Вітер у вітах дрімає впокорено» (Київ, 2019 р.);
• лауреат Всеукраїнських літературних премій імені Олександра Олеся (2020 р.), Анатолія Криловця (2020 р.), Івана Дробного та Василя Скуратівського (2019 р.) за книгу поезій «Невідворотне»; «Літературний Олімп» (2017 р.);
• спеціальна премія імені православного поета Валентина Нікітіна, Дипломом переможця конкурсу від імені Спілки письменників Грузії за високу письменницьку майстерність та Дипломом Європейського конгресу літераторів (Чехія) за найкращу конкурсну роботу українською мовою за результатами Міжнародного літературного конкурсу «Сузір'я Духовності», номінація «Поезія» (2017);
• переможець міжнародних поетичних конкурсів та фестивалів: «Чатує в століттях Чернеча гора», «Зірка Різдва», «Сінані-фест», «Пристань менестрелів» та ін.;
• переможець та володар гран-прі всеукраїнських літературних конкурсів: ім. Григора Тютюнника (2017 р.); «Відродження поезії — 2017», «VivArt», «Просто на Покрову», «Лицарі слова», «Театральний форум — 2016» та ін.
• лауреат Міжнародного фестивалю поезії «Сінані-фест» (Ялта, 2009),
• лауреат 5-го Поэтического фестиваля «Пристань менестрелей» (Балаклава-2008),
• дипломант Міжнародного конкурсу кращих українських творів молодих літераторів «Гранослов» (2008 р.)
• лауреат Всеукраїнського конкурсу молодих драматургів «Віримо!».

• Юлія Бережко-Камінська. Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 12 вересня 2016.
• Камінська Юлія Бережко. Поетичні майстерні. Процитовано 12 вересня 2016.
• «Святий Володимир» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 374.