Березанський район (Київська область)Березанський район — колишній район в Українській РСР у 1923–1930 і 1935–1962 роках на території сучасної Київської області із центром у селі Березань. До 1927 року носив назву Лехнівський район. У 1930 році Березанський район було обʼєднано із Баришівським із центром у Баришівці, а у 1935 році відновлено як окремий район із частини Баришівського району. У 1923–1930 роках район входив до Прилуцької округи Полтавської губернії (у 1923–1925 роках), потім до Київської округи (у 1925–1930 роках) і недовго підпорядковувався центральному уряду УСРР (у 1930 році). У 1935–1962 роках район входив до Київської області. ІсторіяПерший Березанський (Лехнівський) район (1923–1930)У 1923 році в Українській СРР було проведено районування, внаслідок якого утворено округи і райони замість повітів і волостей. Зокрема, постановами ВУЦВК від 7 березня і 12 квітня було утворено Лехнівський район у складі Прилуцької округи Полтавської губернії, до якого увійшли території Війтівської, Лехнівської й Березанської волостей Переяславського повіту Київської губернії.[1][2] Район складався з 21 сільради (сіл Березань, Велика Круполь, Войкове, Корніївка, Леляки, Лехнівка, Дукаті, Лук'янівка, Мала Березанка, Мала Круполь, Недра, Паришків, Пилипча, Рудницьке, Семенівка, Софіївка, Усівка, Черевки, Ярешки і 21 хутір), мав площу 761 кв. верст і населення 37283 осіб.[3] 10 червня 1925 року Лехнівський район було передано до Київської округи.[4] Станом на березень 1926 року центром Лехнівського району було містечко Березань, а сам район складався із 22 сільрад, до яких входило 36 поселень: 1 містечко (Березань), 20 сіл, 13 хуторів та 2 залізничні будки.[5] До 1927/28 років відбулося перейменування Лехнівського района на Березанський.[6][7] 2 вересня 1930 року було прийнято постанову, якою з 15 вересня Київська та всі інші округи ліквідовувалися, а всі райони, включно із Березанським, підпорядковувалися безпосередньо центральному уряду УСРР. Також було ліквідовано Баришівський район із повним включенням його території до Березанського району.[8] Постановою ВУЦВК від 22 вересня 1930 року центр Березанського району було перенесено з села Березань до села Баришівки, а район перейменовано на Баришівський.[9] 1932 року Баришівський район увійшов до складу новоутвореної Київської області.[10] Другий Березанський район (1935–1962)У 1935 році в УСРР було розукрупнено райони. Зокрема, постановами ВУЦВК від 22 січня і 17 лютого було відновлено Березанський район Київської області у складі 17 сільських рад із центром у селі Березань. До району було включено: Березанську, Войтівську, Велико-Крупольську, Жуківську, Леляківську, Лехнівську, Мяло-Березанську, Мало-Крупольську, Мало-Супоївську, Недрянську, Пилипчинську, Семенівську, Софіївську, Усівську, Хмільовицьку, Черевківську та Ярешківську сільські ради, вилучених зі складу Баришівського району.[11][12] Станом на 1 вересня 1946 року в районі було 27 населених пунктів, які підпорядковувались 18 сільським радам. З них 18 сіл і 9 хуторів. До складу району входили такі сільради: Березанська, Велико-Крупільська, Войківська, Жовтнева, Жуківська, Леляківська, Лехнівська, Малоберезанська, Малокрупільська, Малосупоївська, Недрівська, Пилипчанська, Софіївська, Усівська, Хмельовицька, Черевківська та Ярешківська. Район ліквідований 30 грудня 1962 року, майже усі його населені пункти відійшли до Баришівського, а села Малосупоївської та Черевківської сільських рад — до Яготинського районів. Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
