Берлянт Олександр Михайлович
Берлянт Олександр Михайлович (9 жовтня 1937 року, Москва) — радянський і російський географ-картограф, професор, заслужений діяч науки Російської Федерації (2002), заслужений професор Московського університету (2004). БіографіяНародився Олександр Михайлович 9 жовтня 1937 року в Москві, столиці СРСР. Упродовж 1957—1958 років техніком-геофізиком аерогеофізичних експедицій на Крайній Півночі[2]. Після закінчення географічного факультету Московського державного університету 1962 року (кваліфікація «географ-картограф») працював за фахом в геологічних експедиціях на Європейській півночі, в Західному Сибіру і Якутії[2]. 1966 року захистив кандидатську дисертацію на тему картографічних методів вивчення неотектоніки, після чого був запрошений асистентом на кафедру картографії географічного факультету МДУ[2]. 1976 року захистив докторську дисертацію із загальної теорії картографічного методу дослідження[2]. 1987 року призначений професором кафедри картографії та геоінформатики МДУ. Впродовж 1990—2009 років завідувач цієї кафедри[3]. Очолював Секцію географічної картографії навчально-методичного об'єднання університетів, був членом наукових рад з геоінформатики Російської академії наук (РАН) та з проблем географічної освіти Російської академії освіти (РАО). Член Російської академії природничих наук та ряду громадських організацій: Президії Національної ради картографів Росії, Вченої ради Російського географічного товариства, Президії Товариства геодезії, картографії та землеустрою, Президії ГІС-асоціації, комісії з теорії картографії Міжнародної картографічної асоціації, голова Відділення картографії Московської філії Російського географічного товариства та ін[2]. Відповідальний редактор реферативного журналу «Картография» ВИНИТИ РАН, член редколегій журналів «Вестник Московского университета. Серия География», «ГИС-обозрение», «Информационный бюллетень ГИС-Ассоциации», «Геоморфология», «Геодезия и картография», «География в школе», «География и экология в школе», «Живописная Россия»[2]. Наукові праціНаукові інтереси стосуються Олександра Михайловича стосуються таких областей: теорія картографії, розробка методів використання карт в наукових дослідженнях, проблематика картографічних образів. У середині 1980-х років Берлянт висунув ідею геоіконіки — загальної теорії геозображень, що поєднує картографію, дистанційне зондування і геоінформатику[2]. Цій проблемі присвячені багато його статей, доповіді та монографії, роботи його учнів, серед яких 18 кандидатів та 3 доктори наук[2]. Олександр Михайлович Берлянт автор понад 500 наукових праць, у тому числі 20 книг (підручники, навчальні посібники, довідники, тлумачні словники, науково-популярні книги, карти та атласи). Серед яких:
Нагороди та відзнаки
Джерела
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia