Бершова Ольга Іполитівна

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2025)

Бершова Ольга Іполитівна (12 (25) серпня 1901, м. Золотоноша, нині Черкаська обл. — 12 лютого 1972, Київ) — українська вчена в галузі агрохімії та мікробіології, доктор біологічних наук (1965), лауреатка премії ім. Д. Заболотного АН УРСР (1969). Авторка фундаментальних досліджень^{[джерело?]}} у сферах ґрунтової, загальної та водної мікробіології. ^[1]

Ольга Бершова закінчила Київський сільськогосподарський інститут у 1929 році. Свою наукову кар’єру розпочала як асистент агрохімічної лабораторії (1929–1931), згодом працювала старшим асистентом Інституту сільськогосподарського ґрунтознавства (1931–1933). У 1933–1941 роках була науковим співробітником, завідувачкою водної лабораторії, а також виконувала обов’язки старшого наукового співробітника.

З 1945 року й до кінця життя працювала старшим науковим співробітником Інституту мікробіології та вірусології Академії наук УРСР (нині — Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України), де зробила вагомий внесок у розвиток прикладної мікробіології.^[2]

Бершова досліджувала мікробіологічні процеси в агроекосистемах, а також взаємодію хімічних засобів захисту рослин з ґрунтовою мікрофлорою. Її роботи дали змогу глибше зрозуміти вплив протруйників насіння на біологічну активність ґрунтів та мікробіоценози, що стало важливим кроком у формуванні екологічно безпечного землеробства.^{[джерело?]}

Однією з важливих тем її досліджень було вивчення мікрофлори водних систем, зокрема обростання труб артезіанського водопроводу синьо-зеленими водоростями. Це явище спричинювало появу сторонніх запахів і присмаків у дніпровській питній воді. Завдяки дослідженням Бершової було розроблено низку практичних заходів для покращення якості питної води, зокрема зменшення мікробного забруднення артезіанських і поверхневих водопроводів.^{[джерело?]}

У 1965 році Ользі Іполитівні Бершовій було присуджено науковий ступінь доктора біологічних наук за цикл праць із ґрунтової та водної мікробіології.^{[джерело?]} За видатні досягнення у сфері медико-біологічної мікробіології, зокрема за роботи, пов’язані з покращенням якості води,^{[джерело?]} вона стала лауреаткою премії імені Д. К. Заболотного АН УРСР (1969).

Ольга Бершова належить до когорти учених, чия діяльність мала не лише фундаментальний, а й прикладний характер. Її праці сприяли розвитку екологічно орієнтованих технологій в аграрному виробництві, а також поліпшенню санітарно-гігієнічного стану водопровідних систем України. Її наукова спадщина має важливе значення для мікробіології, агрохімії та екології.^{[джерело?]}

• Азотобактерин и его изготовление в УССР. К., 1955 (співавтор).
• Синезеленые водоросли в артезианском водопроводе г. Киева и мероприятия по борьбе с ними. К., 1958 (співавтор).
• Вплив мікроелементів на утворення гетероауксину грунтовими мікроорганізмами // МБЖ. 1960. № 3.
• Активність розщеплення крохмалю грунтовими мікроорганізмами та вплив на неї мікроелементів // Там само.
• Действие микроэлементов на образование физиологически активных веществ микроорганизмами ризосферы // Тр. 4-го Всесоюз. совещания по микроэлементам. Москва, 1962.
• Микроэлементы и почвенные микроорганизмы. К., 1967.