Биструшкін Олександр Павлович

Биструшкін Олександр Павлович
Биструшкін Олександр Павлович
Народився	1 січня 1949 (76 років) ; Галич, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	актор
Роки діяльності	1969 — тепер. час
Діти	Биструшкін Ярослав Олександровичd
Членство	Національна спілка кінематографістів України
IMDb	nm1250830
	Нагороди та премії
	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Почесна грамота Кабінету Міністрів України
	Висловлювання у Вікіцитатах

Олекса́ндр Па́влович Бистру́шкін (*1 січня 1949(19490101), Галич, Івано-Франківська область) — український актор театру та кіно, поет, державний діяч. Народний артист України (2001), член Національної комісії ЮНЕСКО, Національної спілки театральних діячів, Національної спілки кінематографістів, автор численних збірок поезій.

Освіта

Закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого

Кар'єра

1970–1993 — актор Київського драматичного театру імені Івана Франка.

1993–2006 — очолював Головне управління культури Київської міськдержадміністрації. Результат діяльності:

проектування Державного театру ляльок,
створення Театру на Подолі,
створення Молодіжного театру на Троєщині,
створення Центру творчості «Натхнення», базового для Всеукраїнської академії танцю,
створення музею «Повернута спадщина»,
створення музичної школи Стефана Турчака в Шевченківському районі столиці,
створення Київської дитячої академії мистецтв.

Засновані й діють

Міжнародний конкурс балету імені Сержа Лифаря,
Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця,
хоровий фестиваль «Золотоверхий Київ»,
«Київ травневий — театральний»,
фестиваль споріднених міст,
музичний молодіжний фестиваль «Чайка».

Запрацювали

Державний музей книги і друкарства,
Київська міська галерея мистецтв «Лавра»
багато інших культурно-мистецьких проектів, що підтримують нашу духовність.

2007–2010 — керівник Головної служби гуманітарної політики та з питань збереження національного культурного надбання Секретаріату Президента України.

Творчість

З 1970 в Київському драматичному театрі імені Івана Франка упродовж кількох десятиліть акторської праці створив близько 50 сценічних образів.

Зіграв понад 20 ролей у кіно.

2010 — у рамках проекту «Твої сини, Україно, — твій біль, твоя слава» записав аудіокниги з творами Т.Шевченка, І.Франка, В.Стуса^[2]., П.Тичини^[3].

2012 — створив «Аудіоантологію української поезії» (9 дисків, 10 годин запису, 13 поетів, наклад — 1000 примірників)^[4]. «Аудіоантологію української поезії» Спілкою звукорежисерів України було висунуто на здобуття Національної премії України імені Тарас Шевченка.