Битва при Добро-Полі

Битва при Добро Полі
Балканська кампанія (Перша світова війна)
41°02′06″ пн. ш. 21°53′06″ сх. д. / 41.035° пн. ш. 21.885° сх. д. / 41.035; 21.885
Дата: 15 вересня 1918 Місце: Добро Поле, Північна Македонія Результат: Перемога сил Антанти[1]
Сторони
Болгарія  Німецька імперія	Франція Королівство Сербія
Командувачі
Георгій Тодоров Фрідріх фон Шольц Куно фон Штойбен	Луї Франше д'Еспере Живоїн Мишич
Військові сили
26 батальйонів 11 600 стрільців з 245 кулеметами, 146 артилерійських установок і 24 аероплани	75 батальйонів 36 500 стрільців з 756 кулеметами, 580 артилерійських установок і 81 аероплан
Втрати
3 000 чоловік і 50 кулеметів[2]	2 020 убитих чи поранених[2] невідомо

Битва при Добро-Полі — битва, що відбулася 15-18 вересня 1918-го року в ході Вардарського наступу на Балканському театрі воєнних дій в ході Першої світової війни. У результаті союзники завдали поразки Болгарії і було укладено Солунське перемир'я (Болгарія вийшла з Першої світової війни).

Битва сталася в місцині Добро Поле («добре поле»), на яку оголосило свої права і яку окупувало Третє Болгарське царство з 1915-го року. Сьогодні це територія Республіки Македонія.

Болгарська армія зустрілася із потужнішою і більшою армією Союзників при Добро Поле. Переважну частину військ Союзників складали: 122-га Французька піхотна дивізія, 17-та Французька піхотна дивізія і Сербська Шумадійська^[a] дивізія у першому ешелоні і дві сербські дивізії (Тимоцька^[b] і Югославська) у другому ешелоні.

До цього часу болгари пишалися, що вони не зазнали жодної поразки у війні, тож цар Болгарії князь Фердинанд І вирішив зосередити всі війська в цьому місці і дати бій Союзникам. 2-га і 3-тя Болгарські піхотні дивізії, добре оснащені кулеметами, окопалися під Добро Полем. Битва розпочалася 14 вересня з посиленого артобстрілу. Протягом 15-19 вересня сили болгар було оточено. Болгари не мали достатньо людей і ініціативи (відсутні мобільні підрозділи) зупинити наступ Союзників чи запобігти оточенню. Пропозиції про капітуляцію, незважаючи на безнадійну ситуацію, болгари проігнорували.

Після поразки при Добро Полі, решта болгарських солдат піддалися на революційні заклики соціалістів і залишили Болгарський фронт. Повсталі рушили на Софію на переговори із Урядом. Коли повсталі наблизилися до столиці — проти них виступили вірні Урядові болгарські війська і німецькі частини. Сили повсталих було розбито.

Болгарія програла битву з огляду на значно менше число болгарських військ і низький моральних дух (вплив соціалістів-агітаторів), а також через відсутність мобільних підрозділів, які могли б успішно зірвати фланговий обхват військ Союзників. Здобувши перемогу над Болгарією, армія Антанти рушила вглиб Болгарії. 19 вересня французька, британська і грецька армії зазнали поразки у 3-й битві при місті Дойран: болгарські війська відбили усі атаки і зірвали спробу Союзників окупувати Болгарію.

Поразка під Добро Полем і революційні настрої у військах змусили Болгарію укласти із Союзниками Солунське перемир'я 29 вересня 1918-го року. Фактично це перемир'я означало вихід Болгарії з І світової війни.

У листопаді 1919-го унаслідок укладення Нейїського мирного договору, територія Західної Фракії відійшла до Греції, Болгарія втратила вихід до Егейського моря. Новостворене Королівство Сербії, Хорватії і Словенії відновило Республіку Македонію (див.Вардарська Македонія). Південну Добруджу знову окупувала Румунія. На розміри Болгарської армії було накладено серйозні обмеження і колосальні репарації в товарах і грошах, які Болгарія виплатила Союзникам.

• Солунське перемир'я
• Сербський фронт (Перша світова війна)
• Битва на річці Црна (1917)

• Richard Hall, Balkan Breakthrough: The Battle of Dobro Pole 1918, Indiana University Press, 2010, ISBN 978-0-253-35452-5
• Hayles, John (13 грудня 2001). Republic of Bulgaria National History. Архів оригіналу за 26 вересня 2006. Процитовано 20 січня 2007.
• Savo Skoko, «Vojvoda Stepa Stepanović», Belgrade 1985.