Блок періодичної системи

Блок періодичної таблиці — сукупність елементів періодичної таблиці з однаковими симетріями орбіталей валентних електронів. Уперше цей термін запровадив французький фізик Шарль Жане. Існують s-, p-, d- та f-блоки, гіпотетично g-блок.

Така класифікація хімічних елементів іноді застосовується поряд зі звичною класифікацією за хімічними власитвостями. У ній Гідроген, Гелій, лужні метали та лужноземельні метали потрапляють в один s-блок, попри те, що Гелій — інертний газ.

Електронна конфігурація — послідовність розташування електронів на різних електронних оболонках атома хімічного елемента:

Як показано в таблиці, електрони займають різні електронні орбіталі за фундаментальним принципом нарощування, який полягає в тому, що в основному стані атома, або іона, електрон спочатку займає енергетичний рівень з найменшою доступною енергією^[2], яка визначається повним квантовим числом ${\displaystyle w=n+3l/4}$, де ${\displaystyle n}$ — головне квантове число, ${\displaystyle l}$ — азимутальне квантове число, яке визначає блок в структурі періодичної системи^[3]. Період визначає ціла частина повниого квантового числоа ${\displaystyle w}$. Наявність азимутального квантового числа ${\displaystyle l}$ призводить до того, що лише блоки s² та p⁶ з'являються у своєму періоді, в той час, як блок d¹⁰ з'являється на один період пізніше, а блок f¹⁴ — на два.

Назви блоків збігається з назвою характеристичної орбіталі, на якій розташовуються валентні електрони:

• s-блок, ${\displaystyle l}$ = 0.
• p-блок, ${\displaystyle l}$ = 1.
• d-блок, ${\displaystyle l}$ = 2.
• f-блок, ${\displaystyle l}$ = 3.
• g-блок, ${\displaystyle l}$ = 4.

• Квантове число
• Повне квантове число
• Принцип Ауфбау

• E. Mazurs Graphic representations of the periodic system during one hundert years. University of Alabama. [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] ISBN 0-8173-3200-6