Богданов Михайло Сергійович

Богданов Михайло Сергійович
Народився	5 вересня 1881(1881-09-05)  Курськ, Російська імперія
Помер	1937
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди

Михайло Сергійович Богданов (нар. 5 вересня 1881(18810905), місто Курськ, тепер Курської області, Російська Федерація — розстріляний 6 жовтня 1937) — радянський державний і військовий діяч. Член Центральної Контрольної Комісії КП(б)У в червні 1930 — січні 1934 р. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в січні 1934 — травні 1937 р.

Народився у родині робітника. Працював у залізничних майстернях станцій Ворожба та Льгов (нині місто в Курській області, РФ). З 1902 по 1906 перебував на військовій службі у російській армії. Від 1906 року — слюсар Курського залізничного депо.

Член РСДРП(б) з 1906 року.

З 1911 по 1914 рік — на підпільній більшовицькій партійній роботі в Харкові. З 1914 року служив у російській армії, учасник Першої світової війни. Після контузії на фронті у 1916 році прибув у 3-й авіапарк міста Києва.

У лютому 1917 очолив солдатський комітет Третього авіапарку, член військової організації при Київському комітеті РСДРП(б), обраний до Ради солдатських депутатів міста Києва, входив до складу її виконкому (до 24 вересня). Від 3 серпня 1917 року — член Київського комітету РСДРП(б). Делегат Другого Всеросійського з'їзду рад від Київської окружної Ради солдатських депутатів, увійшов до складу Всеросійського ЦВК, на Першому Всеукраїнському з'їзді рад обрано членом ВУЦВК.

10 — 14 листопада (28 жовтня — 1 листопада за старим стилем) 1917 року — голова Київського військово-революційного комітету.

У грудні 1917 — квітні 1918 як голова військового відділу при ВУЦВК, а згодом керуючий справами Народного секретаріату військових справ Радянської України брав активну участь у створенні перших українських радянських військових частин. У 1918—1919 роках — військовий комісар 9-ї стрілецької дивізії РСЧА.

З 17 лютого 1919 — Київський окружний військовий комісар. У 1919—1920 роках — військовий комісар Західного військового округу. У 1920 році — військовий комісар Одеської губернії. У листопаді 1920 — 1922 року — комендант Севастопольської фортеці, член Революційної військової ради Морських сил Чорного й Азовського морів.

Від 1924 — на військовій і радянській роботі: начальник управління постачання Українського військового округу (з 1924 до 1927), член президії Вищої ради народного господарства УРСР (з 1928).

З 1928 року — голова Центральної ради Тсоавіахіму Української СРР (Осоавіахім), начальник Харківського аеропорту.

11 червня 1937 року заарештований органами НКВС. Розстріляний. Посмертно реабілітований.

• Орден Трудового Червоного Прапора УСРР (14.02.1928)^[1]

• Великая Октябрьская социалистическая революция и победа Советской власти на Украине: Хроника важнейших историко-партийных и революционных событий, ч. 1. К., 1977;
• Гаркуша М. Ф., Шевченко В. М. Загін окрилених. К., 1979;
• Щусь О. И. О некоторых вопросах военного строительства на Украине в 1919 г. (на примере деятельности Киевского военного округа). Украина в 1917–1921 гг. Некоторые проблемы истории. К., 1991.
• «Краснознаменный Киевский», 3-е изд., Киев, 1989
• Они были первыми. Сборник статей, воспоминаний об активных борцах за Советскую власть. Воронеж. 1969, с. 162–172.

• Інститут історії України НАН України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Сталінські списки [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.]
• Довідник з історії Компартії та Радянського Союзу [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]