Божиківці

село Божиківці
Герб Божиківців Прапор Божиківців
Пам'ятник біля малої школи. Свого часу місце жмурок та вечорниць. Ще раніше на цьому місці стояла дерев'яна церква зламана комуністами
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Хмельницький район
Тер. громада	Деражнянська міська громада
Код КАТОТТГ	UA68040150040034139
Основні дані
Засноване	1632
Населення	707
Площа	3,355 км²
Густота населення	299,85 осіб/км²
Поштовий індекс	32262
Телефонний код	+380 3856
Географічні дані
Географічні координати	49°8′24″ пн. ш. 27°19′38″ сх. д. / 49.14000° пн. ш. 27.32722° сх. д. / 49.14000; 27.32722
Середня висота над рівнем моря	309 м
Місцева влада
Адреса ради	32200, Україна, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Деражня, вул. Миру, 37
Карта
Божиківці
Божиківці
Мапа
Божиківці у Вікісховищі

Божи́ківці — село в Україні, у Деражнянській міській громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 707 осіб.

П.Н. Батюшков вважав, що село знаходиться там, де в XI столітті стояло місто Божськ, Божський або Бужський, однак немає археологічних знахідок і пам'яток, що підтверджують це. Більш імовірно, що село заселили вихідці з літописного Божська після його загибелі.

Вперше село згадується в "жалувальній" грамоті польського короля Владислава 1436 року, коли він передав село Петрові Одровонджу, згодом у реєстрі 1493 року і в грамоті короля Сигизмунда 1539 року.

На початку 1595 року під час переходу загонів Северина Наливайка з Бару на Летичів у Божиківцях деякий час перебував селянсько-козацький табір.

В 1648 році через село проходили полки Максима Кривоноса - з-під Старокостянтинова й Меджибожа на Бар, Віньківці, Зіньків.

Селяни Божиковець до 1861 року були кріпаками, 3 березня 1866 року община села була викуплена на волю. Майже половина селянських господарств залишилися безземельними, тому змушені були наймитувати або орендувати землю за 50-70% зібраного врожаю.

Дерев'яний храм у Божиківцях був споруджений у 1777 році в ім'я святої Параскеви, але парафія діяла ще раніше, як видно з докментів, що діяли пи церкві (в метричних книгах за 1732 рік). Прихожан в Божиківцях на 1901 рік було 496 чоловіків і 500 жінок. До Божиковецького приходу було приписане село Гоголі.

З 1887 року в Божиківцях існувала церковно-приходська школа. Спочатку була однокласною, згодом розширилась до 3 класів. Поміщику Здиславу Вацлавовичу Колонна-Чесновському належала 1121 десятина землі.

Був вихідцем з Франції, дружина-полячка. Мав три фільварка. В 1901 році побудував маєток, у якому до цього часу знаходиться школа. У володіннях поміщика був млин, цегельня, кузня, конюшня. Невеликий завод (гуральня), побудований 1909 року, виробляв спирт. Пізніше на цьому місці діяв крохмальний завод, у 2000-х роках закритий та повністю зруйнований.

У період першої світової війни все чоловіче населення, придатне до військової служби, мобілізували на фронт. Згодом тут розташовувався 101-й перев'язочний загін. Саме солдати цього загону після жовтневого перевороту разом з частиною селян розгромили панський маєток.

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки^[1].

У період громадянської війни на території села діяв партизанський загін, який очолював Карпо Казимирович Килимник.

29 жовтня 1921 р. під час Листопадового рейду у Божиківцях зупинилася на ночівлю частина Подільської групи (командувач Михайло Палій-Сидорянський) Армії Української Народної Республіки.

2 лютого 1923 року в селі заснували комуну "Нове життя", але згодом через крадіжки серед членів комуни, її було розформовано, а комунарів виселили. Наколишній гуральні почали виробляти цукерки і повидло. В 1923 році колишній будинок поміщика віддали під школу. В ній було 4 класи, які навчала Надія Василівна Шевчук.У 1926 році в селі створили комсомольську організацію. Станом на 7 грудня 1926 року в селі було 376 господарств з населенням 1592 чол. У 1929 році в селі засновано колгосп імені Петровського, першим головою був Семен Олексійович Седзюк, на цій посаді він пропрацював 33 роки.

У 1930 році колишню гуральню перебудували в крохмальний завод, першим директором був Т. Чалий, з 1931 до 1960 року - Мендель Абрамович Фурман.

У 1937 році відбувся перший випуск середньої школи, серед випускників був Дмитро Прилюк. В цьому ж році розібрали церкву, закриту ще 1933 року.

На 1939 рік у селі проживало 2024 чоловік населення, в 1940 році у школі навчалося 434 учні, працювало 19 вчителів. Першим директором школи був Василенко, потім-Штернов.

Під німецьку окупацію село потрапило 12 липня 1941 року. Школу закрили, понад 200 юнаків і дівчат відправили до Німеччини на примусові роботи. Починаючи з 1942 року, в селі виникають підпільні групи, житель села Нестор Григорович Мельник організував партизанський загін. 25 березня 1944 року радянське військо звільнило село від фашистів. Понад 140 жителів Божиковець загинули в боях на фронтах війни.

У післявоєнні роки в колгоспі побудували муровані приміщення корівників-10, свинарників-5, курятників-3, качатник, кролятник., триповерховий млин-питель, будинок культури, майстерні тракторного стану, дитячі ясла, винний цех, автогараж, склад мінеральних добрив, радіовузол, кукурудзосушилку та інше. У 1963 році на площі 83 гектари заклали фруктовий сад. У серпні 1963 року почало діяти автобусне сполучення з Летичевом. В селі діяв пологовий будинок, медамбулаторія, яка славлась рефлекторним лікуванням (завідувач М.Б. Янківський). Колгосп в різні часи очолювали І.Таран, І.П.Паюк, М.В.Гладій, І.М. Король.

В 1990 році в селі спорудили асфальтний завод. 8 вересня 1992 року на базі місцевого колгоспу було створено асоціацію кооперативів імені Петровського, до якої входили села Радянське і Шелехове. 17 березня 1998 року в селі створено товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження", яке очолив Василь Володимирович Киба. В подальшому підприємство збанкрутувало, майно було продане або передане в оренду.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Деражнянської міської громади.^[2]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Деражнянського району, село увійшло до складу Хмельницького району^[3].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1072 особи, з яких 475 чоловіків та 597 жінок^[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1006 осіб^[5].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

В селі знаходиться єдиний в Україні пам'ятник учителю-мислителю. Пам'ятник стоїть на території сільської школи. Автор, наш односельчанин відомий київський скульптор, член Спілки художників Василь Корчовий.

Маєток Колонна-Чесновського збудований 1901 року з червоної цегли.

• Прилюк Дмитро Михайлович (*8 листопада 1918, Божиківці — †1987) — український публіцист, письменник, педагог, один з фундаторів українського журналістикознавства, професор Київського державного університету.
• Олійник Борис Степанович (*1932, Божиківці—†1999) — громадський і політичний діяч, заслужений працівник транспорту України. З 1980 по 1999 очолював Південно-Західну залізницю, у 1991—1993 — президент Укрзалізниці.
• Ковальська (Гуменюк) Неоніла Володимирівна (1957) — поетеса, має у своєму творчому доробку три поетичні збірки «На рубежі життя», «Яблунева заметіль».та «Народжені серцем». А також збірочку дитячих віршів «Роботи в сонечка багато». У 2018 році побачила світ збірочка віршів та загадок для дітей «Кольорові сни» у співавторстві із Олегом Требухівським (Гарником). Напочатку 2020 року вийшла збірка пісень та співаної поезії «Пісенний дивосвіт». Друкувалась у хрестоматії «Літературними стежками Летичівщини» та альманахах «Мати»^[7], «Дух землі», «Магія кохання», «Сонячна палітра», «Україні присвячую», «Галактика любові», « Скарбниця мудрості», « Серце Європи», «Я дякую тобі», «Думки романтика», "Колиска роду, « З Україною в серці», «Гармонія», «Так ніхто не кохав», «Оберіг» та часописі «Барви». А також у Антології української сучасної літератури та Енциклопедії сучасної літератури.
• Корчовий Василь Іванович (нар. 1962) — скульптор. Заслужений художник України (2013). Ґран-Прі Всеукраїнського трієнале скульптури (Київ, 2005). Член Національної Спілки Художників України (1989). Закін. Київ. худож. ін-т (1989; майстерня М. Вронського). Учасник всеукраїнських мистецьких виставок від 1990-х рр. Персональні виставки — у Києві (2005), Львові (2008), Хмельницькому (2009). Працює у галузях станкової і монументальної реалістичної скульптури; займається також різьбленням на дереві, інтер'єрними та архітектурними проектами, портретним і пейзажним живописом.

• Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — К.: Видавництво «Стікс», 2011.

• Погода в селі Божиківці. [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• https://castles.com.ua/bozhykivtsi.html [Архівовано 18 серпня 2021 у Wayback Machine.] [Архівовано 18 серпня 2021 у Wayback Machine.]-Фотоогляд Божиковець від проекту "Замки та храми України"

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.