Божик Євгенія Дмитрівна

Божик Євгенія Дмитрівна
Божик Євгенія Дмитрівна
	Євгенія БОЖИК
Народилася	25 грудня 1936; Лази Ярославського повіту (Польща)
Померла	28 листопада 2012 (75 років); Львів
Поховання	Винниківський цвинтар
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	письменниця, прозаїк, журналіст
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Напрямок	твори морально-етичної, патріотичної тематики
Жанр	повісті, оповідання, етюди, афоризми
Magnum opus	«Білий Лебідь в оправі смутку»
Членство	Національна спілка письменників України
Премії	імені Богдана Лепкого, імені Ірини Вільде та ін.

Євге́нія Дми́трівна Бо́жик (25 грудня 1936, Лази Ярославського повіту (Польща) — 28 листопада 2012, Львів) — прозаїк, журналіст, громадський діяч.

У 1946 році разом із батьками була переселена в Україну.

Закінчила факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка.

Тривалий час працювала кореспондентом львівської обласної газети «Вільна Україна». Була головою наглядової ради благодійного фонду «Серце матері», який опікується сиротами, що живуть у сім'ях.

З 1978р.- член Національної спілки письменників України, голова профкому Львівської організації Національної спілки письменників України(з 1981р.) Переможниця конкурсу в галузі мистецтва "Львів'янка року-95"

Автор книг:

«Мій день»,
«Пташине молоко»,
«Йду поміж людей»,
«Сто днів до моря»,
«Весни прекрасне вороття»,
«Я твоя остання надія»,
«Перший сніп», *
«Передмістя»,
«Троянда для ровесника»,
«Білий Лебідь в оправі смутку»,
«Таємниця на завтра»,
«Опівночі».^[1]
"Келих часу"
"Нічого на потім..."
"Закохана Лучка"
"З дерева любові..."
"Сховане у білі аркуші"^[2]

Лауреат 5-ти Міжнародних літературних конкурсів (США, Філадельфія), премії імені Богдана Лепкого, премії імені Ірини Вільде.

Похована на Винниківському цвинтарі.

Примітки

↑ Божик, Євгенія (2004). Опівночі (українська) . Львів: Каменяр. с. 241. ISBN 5-7745-1052-2.
↑ Божик, Євгенія (2012). Сховане у білі аркуші (українською) . Львів: СПОЛОМ. с. 180. ISBN 978-966-665-597-7.