Бойко Володимир Григорович (літературознавець)
Володимир Григорович Бойко (* 14 травня 1929, Мар'янівка, Петрівський район, Кіровоградська область — † 16 грудня 2009) — український вчений-фольклорист, літературознавець. Доктор філологічних наук, професор. Завідувач кафедри історії літератури і літератури народів СРСР (1976—1992), професор кафедри історії української літератури, професор і один із засновників кафедри фольклористики (1992—2002). ЖиттєписЗакінчив відділення української мови і літератури філологічного факультету Київського університету у 1952 році. Після заснування кафедри фольклористики, читав курси з фольклору на кафедрах історії літератури, керував фольклорною практикою і вів відповідну науково-дослідну роботу. Наукова діяльністьУ центрі його уваги перебували такі проблеми, як взаємозв'язок та взаємодія естетичних систем фольклору і літератури, походження та специфіка жанрів народної творчості, динаміка розвитку фольклорного процесу тощо. Член Вченої ради філологічного факультету (1976—2000), спеціаліст вченої ради із захисту докторських дисертацій Інституту філології (1976—2000), експертної ради ВАКу з літературознавства та фольклористки (1999—2002), голова факультетського осередку товариства «Знання», секції фольклору та етнографії Республіканського товариства охорони пам'яток історії та культури України. Автор понад 100 публікацій. Монографії
У монографії «Поезія Едуарда Межелайтіса» В. Г. Бойко висвітлює творчий шлях видатного литовського поета. Hа основі аналізу його творів – «Братерської поеми», збірників «Людина», «Авіаетюди» та ряду інших, — розглядаються дві найважливіші проблеми творчості поета — людина i суспільство, людина i всесвіт. В. Г. Бойко був упорядником та науковим редактором багатьох збірок українського фольклору. Збірки
В укладеному ним збірнику «Українські народні прислів'я» (1968) уперше було вміщено переклади зразків українського фольклору німецькою мовою, а збірник «Українські народні казки» (1976) здобув міжнародне визнання і був перекладений англійською, німецькою, французькою мовами та 5 мовами народів Індії. Один із співавторів підручника «Українська народна поетична творчість» (1983), книги «Українська народна магія: Поетика, психологія» (Л. Ф. Дунаєвська, В. Г. Бойко, О. М. Таланчук та інші), укладач понад 10 навчальних програм. Після видання двотомного дослідження «Українська народна творчість» (1958), здійсненого під керівництвом члена-кореспондента АН УРСР, доктора філологічних наук, професора П. Н. Попова та відповідального редактора – академіка АН УРСР, доктора філологічних наук, професора М. Т. Рильського, а також скороченого і адаптованого варіанту праці під однойменною назвою (1965), укладеного в ІМФЕ у 1983 р., був виданий підручник «Українська народно-поетична творчість», підготовлений М. С. Грицаєм, В. Г. Бойком, Л. Ф. Дунаєвською. Також у підручнику акцентується увага на текстах у записах В. Г. Бойка. Дисертація
Статті
ВідзнакиНагороджений медалями «За доблестный труд в ВОВ 1941—1945 гг.» (1999), «Захисник Вітчизни» (2002), грамотами Київського університету та Міносвіти України. Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia