Бойчак Михайло Петрович

Михайло Петрович Бойчак
Генерал-майор медичної служби
Загальна інформація
Народження	2 липня 1950(1950-07-02) (75 років) с. Косогірка
Alma Mater	• Чернівецький медичний інститут  • Саратовський медичний інститут
Ступінь	Доктор медичних наук
Військова служба
Роки служби	1974—2012
Приналежність	Україна
Рід військ	Медична служба
Командування
1996—2012 Начальник ГВМКЦ «ГВКГ»
Нагороди та відзнаки

Миха́йло Петро́вич Бойча́к (* 2 липня 1950) — радянський і український військовий лікар-терапевт, керівник Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України з 1996 по 2012 рік. Генерал-майор медичної служби, Заслужений лікар України (1995)^[1], доктор медичних наук (2004).

Михайло Петрович Бойчак народився 2 липня 1950 року в селі Косогірка Ярмолинецького району Хмельницької області у родині сільського вчителя. Середню освіту отримав у восьмилітній Косогірській і Ярмолецькій середній школі № 1.

Навчався в Чернівецькому медичному інституті, після четвертого курсу перевівся на військово-медичний факультет при Саратовському медичному інституті. Пізніше навчатиметься і на факультеті підготовки керівного складу Військово-медичної академії в Санкт-Петербурзі.

Службу розпочав 1974 року в Центральній групі військ (Чехословаччина). Проходив службу у багатьох військових округах СРСР. Зокрема, був на керівних медичних посадах у Забайкальському військовому окрузі.

1991 року з посади головного терапевта Забайкальського військового округу призначено провідним терапевтом 408-го Окружного військового госпіталю Київського військового округу.

Від 1996 року начальник Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України.

23 серпня 1998 Михайлу Бойчаку присвоєно чергове військове звання генерал-майор медичної служби^[2].

2004 року в Національному медичному університеті імені Олександра Богомольця захистив докторську дисертацію «Початкова серцева недостатність при гострих та хронічних захворюваннях міокарда: механізми формування порушень внутрішньосерцевої гемодинаміки, об'єктивізація діагностики та прогнозування перебігу» ^[3].

У серпні 2012 року генерал-майор Бойчак вийшов у відставку. Посаду начальника Головного військового клінічного госпіталю у нього прийняв полковник медичної служби Казмірчук Анатолій Петрович.

Автор понад 250 друковах праць у галузі кардіології, пульмонології, внутрішніх хвороб, організації охорони здоров'я, історії медицини. Також є автором великої праці з історії Київського військового госпіталю у 6-ти томах.

За вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров'я, впровадження сучасних методів діагностики і лікування, високий професіоналізм, відзначений:

• орденом «За заслуги» III ступеня (2002)^[4].
• орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2008)^[5]

• Україна медична 2006. Бойчак Михайло Петрович
• Здоров'я захисників Вітчизни — понад усе // Ваше здоров'я: Медична газета України. — № 34 (861).^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Суржик Лідія. «…В Киеве, яко городе знатном и многолюдном, шпиталь учредить» // Дзеркало тижня. — 2005. — № 22.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Сторінка про М. П. Бойчака на сайті Енциклопедії сучасної України
• М. П. Бойчак. История Киевского военного госпиталя. Книга ІІІ. Киевский военный госпиталь во второй половине ХХ века. Главный военный клинический госпиталь Министерства обороны Украины // Київ: Преса України, 2007  — 960 с.