Болиголов плямистий
![]()
Народні назвиБлекіт, буглав, бугила, дегтярка, свиняча вош, свистульник, свистуля, сикавка, болиголова. Морфологічна характеристикаДворічна трав'яниста рослина. На першому році надземна частина болиголова складається тільки з пучків прикореневих листків. Стебло гіллясте, борозенчасте, цілком голе, виростає на другий рік, буває заввишки понад 3 м. Листки голі, перисті, на довгих черешках, з невеликими піхвами; листочки яйцевидно-овальні, розсічені. Квітки білі. Цвіте в травні-вересні. Медовий запах квіток приваблює бджіл, але нектар і пилок отруйні для них. Через отруйність рослини її рекомендується знищувати.[1] Екологічна приуроченістьРосте як бур'ян у садах, на городах, по чагарниках, біля шляхів. Болиголов у легендахРаніше траву болиголова використовували для отруєння засуджених. Згідно з даними грецького філософа Платона, Сократ був отруєний болиголовом. Медичне застосування
З лікувальною метою використовується трава (лат. Herba conii maculati). Вона містить в собі алкалоїди: коніїн, 7-коніцеїн, конгідрин[en], псевдоконгідрин, н-метилконіїн[en]. Найважливіший з них коніїн. Також містить кверцетин (відноситься до групи вітамну вітамін P) і кемпферол. Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia