Болтенко Михайло Федорович
Миха́йло Фе́дорович Болте́нко (*14 вересня 1888, Осовець — †6 травня 1959, Одеса) — український археолог і філолог. Дійсний член Одеського товариства історії та старожитностей з 1913 року. Хранитель та директор Одеського історико-археологічного музею. ЖиттєписМ. Ф. Болтенко народився у 1888 році в місті Осовець Гродненської губернії (нині Підляське воєводство Польщі). До 1907 року навчався у 2-й одеській гімназії. В 1912 році закінчив історико-філологічний факультет Новоросійського університету. З 1909 року почав працювати в Одеському історико-археологічному музеї. В 1921 - 1923 роках викладав в Одеському інституті народної освіти. Був одним із засновників Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (ВУНАС), яка існувала у 1926 - 1930 роках. У 1930 - 1933 роках був директором Одеського історико-археологічного музею. У січні 1934 року був заарештований та засуджений на 5 років перебування у виправному таборі. Після звільнення у 1939 році повернувся до Одеси і до серпня 1941 року працював в Одеському державному університеті старшим викладачем, консультантом в історико-археологічному музеї. У роки нацистської навали перебував в евакуації. Працював у колгоспі, вчителював. З 1 вересня 1943 року працював в Одеському університеті у Байрам-Алі. 8 квітня 1944 року рішення Вченої ради університету присуджений науковий ступінь кандидата історичних наук, а у листопаді 1944 року присвоєно вчене звання доцента по кафедрі загального мовознавства. У 1946 - 1947 роках завідував кафедрою стродавньої історії та археології Одеського університету. Помер у 1959 році в Одесі. Реабілітований у січні 1990 року. Наукова діяльність.Був учасником розкопок давньогрецького поселення на острові Березань, античних міст Ольвії і Тіри. Проводячи розкопки у 1924, 1927, 1928, 1930, 1931 та 1933 роках на місці античних руїн Ольвії, виявив середньовічне поселення XIV століття. Дослідив пам'ятки на острові Березань у Чорному морі, завдяки чому довів гіпотезу про заселення острова ще до заснування давньогрецьких поселень, відкрив там давньоруські пам'ятки Х-ХІІІ століть, що підтверджують важливу роль острова в історії Київської Русі. Досліджував Усатівське поселення. Під час проведення самостійної польової та дослідницької роботи у 1921 році відкрив у с. Усатове Біляївського району Одеської області пам'ятку культури, яка отримала назву усатівської. Вніс вклад у вивчення життя скотарських племен прилиманних степів України на початку бронзової доби. Разом із Андрієм Драгоєвим провів дослідження керамічного матеріалу з розкопок Ернста фон Штерна біля села Петрень. Займався питаннями етнології народів східної Європи, порівнював давні письмові історичні джерела з археологічними та лінгвістичними знахідками. У 1946—1949 році був старшим науковим співробітником відділу археології скіфсько-сарматських племен і античних міст Інституту археології АН УРСР. Праці
НагородиДжерела та література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia