Боніфацій IV (маркграф Тосканський)
Боніфацій IV (бл.985—6 травня 1052), маркграф Тосканський (1027—1052), найбільш могутній князь Північної Італії. Був графом (або правителем) Брешії, Каносси, Феррари, Флоренції, Лукки, Мантуї, Модени, Пізи, Пістої, Парми, Реджо і Верони. Був сином маркграфа Тедальда і Вілли з Болоньї. Його лангобардські предки впродовж багатьох поколінь мали замок у Каноссі та володіли Моденою. У 1014 Боніфацій допоміг імператору Священної Римської імперії Генріху II подолати маркграфа Івреанського Ардуїна, який проголосив себе королем Італії. У 1016 Боніфацій разом з імператором боровся проти маркграфа Туринського Ульріха Манфреда II. У 1027 підтримав кандидатуру Конрада II на престоли короля Італії та імператора Священної Римської імперії, виступивши проти інших кандидатів: герцога Аквітанського Вільгельма V, королів Франції Роберта II та Гуго II Магнуса. Боніфацій придушив бунтівні міста Павію та Парму, а тому імператор уклав з ним договір, відповідно до якого фактично визнав незалежність маркграфа. У 1046 з пошаною зустрів Генріха III, який прибув до Італії коронуватись імператором. Першою дружиною була Ріхільда, дочка графа Бергамо Гізельберта, яка померла в 1034, не залишивши йому дітей. У 1037 Боніфацій одружився з Беатрисою, дочкою герцога Лотарингії Фрідріха II, з якою мав трьох дітей:
Джерела
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia