Борисів (Шепетівський район)

село Борисів
	Свято-Іоанно-Богословський храм (Борисів)Свято-Іоанно-Богословський храм (Борисів)
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Шепетівський район
Тер. громада	Плужненська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68060190030039274
Облікова картка	село Борисів
Основні дані
Перша згадка	1520
Населення	1491 особа (2001)
Площа	5,797 км²
Густота населення	257,2 осіб/км²
Поштовий індекс	30326
Телефонний код	+380 3852
Географічні дані
Географічні координати	50°10′31″ пн. ш. 26°38′53″ сх. д. / 50.17528° пн. ш. 26.64806° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	285 м
Відстань до; обласного центру	Хмельницький — 122 км
Відстань до; районного центру	Шепетівка — 38 км
Місцева влада
Адреса ради	30320, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с.Плужне, вул. Бортника, 7
Карта
	Борисів
	Борисів
Мапа

Бори́сів — село в Україні, у Плужненській сільській громаді Шепетівського району^[a] Хмельницької області; населення — 1491 особа (2001). Перша згадка — 1520 рік. У XVI — першій половині XVII ст. замкове село в складі Острозької волості. Розташоване за 38 км від міста Шепетівка та за 122 км на північ від обласного центру.

Історія

В різні роки, селом володіли різні власники:

1520–1530 — кн. Острозький Костянтин Іванович;
1530–1539 — кн. Острозький Ілля Костянтинович, син К. І. Острозького;
1539–1540 — кнг. Острозька Беата з Костелецьких, дружина І. К. Острозького;
1540–1541 — кн. Острозький Костянтин-Василь Костянтинович, син К. І. Острозького, брат І. К. Острозького;
1541–1565 — кнг. Острозька Беата;
1565–1570 — Ласький Ольбрахт, другий чоловік кнг. Беати Острозької;
1570–1574 — польський король Сигізмунд II Август, з 1571 р. острозьким королівським старостою був Дорогостайський Миколай;
1574–1608 — кн. Острозький Костянтин-Василь, спочатку як опікун небоги Гальшки Іллівни Острозької, пізніше як її спадкоємець;
1608–1615 — кн. Острозький Януш Васильович, син К.-В. Острозького, як опікун дітей та маєтків свого брата Острозького Олександра Васильовича;
1615–1618 — кн. Острозький Адам-Костянтин Олександрович, онук К.-В. Острозького, син О. К. Острозького;
1618–1619 — кн. Острозький Януш-Павло Олександрович, брат А.-К. Острозького;
1619–1621 — кнг. Острозька Анна зі Штемберка, вдова О. К. Острозького, як опікунка дітей Софії, Катерини та Анни-Алоїзи;
1621–1654 — кнг. Ходкевич Анна-Алоїза Олександрівна, дочка О. К. Острозького, дружина Яна Кароля Ходкевича;

У другій половині XVII ст. — володіння Замойських і Конецпольських; у 1690 р. село перешло до рук кн. Яблоновських, які посідали його до початку ХХ ст. У XIX — на початку ХХ ст. в складі Плужнянської волості Острозького повіту Волинської губернії. Центр православного приходу.

За адміністративно-територіальними реформами 1923 і 1931 років, село було включене спочатку до Плужненського (1923), а потім Ізяславського (1931) районів Шепетівської округи Української РСР. У 1932 році Ізяславський район став складовою частиною Вінницької області, але за 5 років старий поділ на округи було відновлено. Борисів знову перейов до складу відновленого Плужненського району і знову у межах Шепетівської округи. 1937 року прикордонні округи було ліквідовано і замість них утворено Кам'янець-Подільську область, яка проіснувала під такою назвою до 1954 року і була перейменована на Хмельницьку. За адміністративним поділом, встановленим у роки німецької окупації 1941–1944 років, Борисів був селом Плужненського району Заславського ґебітскомісаріату генеральної округи «Волинь-Поділля». Після повернення радянської влади Плужненський район проіснував ще до 1959 року. Після його ліквідації, Борисів перейшов до складу Ізяславського району Хмельницької області.