Борканюк Олекса Олексійович

Олекса Олексійович Борканюк
Народився	16 січня 1901(1901-01-16) Ясіня
Помер	3 жовтня 1942(1942-10-03) (41 рік) Будапешт
Поховання	Рахів
Країна	Чехословаччина
Національність	українець
Діяльність	журналіст, політик
Галузь	політика[1]
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	ВКП(б)
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Оле́кса Олексі́йович Борканю́к (16 січня 1901, Ясіня — 3 жовтня 1942, Будапешт) — український комуністичний діяч на Закарпатті, організатор підпільного антинацистського руху, секретар Закарпатського крайкому Комуністичної партії Чехословаччини.

Народився 16 січня 1901 року в селі Ясіня (тепер смт Рахівського району Закарпатської області) в селянській сім'ї. Закінчив дворічну торговельну школу в Мукачеві і продовжував навчання в Ужгородській торговельній академії. Вів комуністичну партійну роботу.

В 1924 році вступив до комсомолу, 1925 року — до Комуністичної партії Чехословаччини.

За рішенням ЦК КПЧ був направлений на навчання в Радянський Союз. В 1926–1929 роках навчався в Комуністичній академії імені Артема в Харкові. Тут, враховуючи активну політичну діяльність, на початку 1929 року його прийняли у члени ВКП(б). З вересня 1929 року він в Закарпатті, а з жовтня цього ж року — перший секретар крайкому комсомолу, відповідальний редактор газети «Працююча молодь». У лютому 1931 року Олекса Борканюк став редактором газети «Карпатська правда». З 1934 року — він перший секретар Закарпатського крайкому КПЧ. З 1935 року — депутат парламенту Чехословаччини, делегат VII конгресу Комінтерну.

В середині 1930-х рр. виступає за зближення позицій з карпатськими українофілами проти москвофілів, бере участь у мітингу, зорганізованому спільно з А. Волошиним, проти результатів шкільного референдуму 1937 р. на Закарпатті.

Борканюк послідовно виступав проти сепаратистських русинсько-лемківських рухів на Закарпатті і відкрито заявляв ще у 1938 році, що «русин і українець — то є одно, й наша материнська мова — то є українська мова».^[2]

У березні 1939 року, напередодні окупації незалежної Карпатської України Угорщиною, за рішенням Політбюро ЦК КПЧ виїхав до Радянського Союзу. Після приїзду до Москви його направили на керівну роботу в ЦК Міжнародної організації допомоги борцям революції.

У вересні 1941 року повернувся до Закарпаття для керівництва комуністичним підпіллям. У лютому 1942 року схоплений угорською контррозвідкою, заарештований і відправлений до в'язниці Маргіт-Кетур у Будапешті. Страчений 3 жовтня 1942 року. У вересні 1945 року його прах перевезено до Рахова.

• Олекса Борканюк. Якою мовою в школах повинні учити наших дітей // Карпатська правда за 3 жовтня 1938 року. ч. 40^[2]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року «за особливі заслуги, мужність і героїзм, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни» секретарю Закарпатського крайкому партії Олексію Олексійовичу Борканюку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна.

В Рахові Борканюку радянською владою було споруджено пам'ятник.

1954 року споруджено пам'ятник в Ясіні. Скульптор Іван Кушнір.^[3] (Демонтовано у 2022 році).

Назви вулиць:

• смт. Міжгір'я

• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
• Гоголюк В. Народний герой Олекса Борканюк. — Київ, 1968.
• Люди легенд. Выпуск 4. М., 1971
• Подвигом прославленные. Киев, 1985
• Стась А. Товариш Олекса. Київ, 1976.
• Украинская ССР в Великой Отечественной войне … 1941—1945 гг. Т.2. Киев, 1975.