Боро Приморац
Боро Приморац (сербохорв. Boro Primorac, нар. 5 грудня 1954, Мостар) — югославський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — хорватський футбольний тренер. Виступав, зокрема, за «Хайдук» (Спліт), з яким став чемпіоном Югославії, та «Лілль», а також національну збірну Югославії. Клубна кар'єраУ дорослому футболі дебютував 1972 року виступами за команду «Вележ», в якій провів шість сезонів, взявши участь у 133 матчах чемпіонату. Найкращим результатом було срібло чемпіонату в 1973 і 1974 роках. Крім того, Приморац грав з «Вележем» у фінальному матчі Кубка Мітропи в 1976 році та в чвертьфіналі Кубка УЄФА 1974/75 років. Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Хайдук» (Спліт), до складу якого приєднався влітку 1978 року. 27 серпня 1978 року дебютував за «Хайдук» у Спліті в матчі чемпіонату проти «Црвени Звезди». У свій перший сезон в команді він забив 10 голів в 29 матчах чемпіонату і допоміг команді стати чемпіоном Югославії. 19 вересня 1979 року він забив перший гол на новому стадіоні «Хайдука» «Полюд» у першому раунді Кубка чемпіонів проти «Трабзонспора» (1:0) з пенальті[2]. Всього відіграв у сплітській команді п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Хайдука», був основним гравцем команди і загалом провів 283 матчі у всіх турнірах, забивши 53 голи. На євроарені найкращим результатом для клубу став чвертьфінал Кубка чемпіонів у сезоні 1979/80 років. Влітку 1983 року уклав контракт з французьким клубом «Лілль», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Лілля» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. Завершив ігрову кар'єру у команді «Канн», за яку виступав протягом 1986—1990 років. Виступи за збірніВходив до складу олімпійської збірної Югославії, яка виграла футбольний турнір на Середземноморських іграх у Спліті 1979 року, забивши на турнірі 3 голи[3]. 18 лютого 1976 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії в товариській грі проти Тунісу (2:1), вийшовши на заміну по перерві замість Дражена Мужинича[4]. У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1980 року у Москві, яка дійшла до півфіналу, забивши гол у матчі групового етапу проти Коста-Рики (3:2)[5]. 15 листопада 1980 року провів останній матч за збірну — проти Італії в Турині (0:2), де був капітаном команди[6]. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 5 років, провів у її формі 14 матчів. Кар'єра тренераПо завершенні кар'єри гравця залишився у «Канні», очоливши тренерський штаб клубу. Приморац вивів клуб до другого раунду Кубка УЄФА в сезоні 1991/92 років. Однак сезон вийшов невдалим, і в січні 1992 року Боро був звільнений. У наступному сезоні 1992/93 років він був головним тренером «Валансьєнна», але не зміг врятувати клуб від вильоту з вищого дивізіону[7]. У 1994 році він деякий час працював головним тренером національної збірної Гвінеї, перш ніж перейти в японський клуб «Нагоя Грампус» на посаду помічника тренера Арсена Венгера. У березні 1997 року він пішов з Венгером в лондонський «Арсенал», де став помічником головного тренера клубу[8]. Після переходу в «Арсенал» разом з Приморацем Венгер виграв три чемпіонські титули (1998, 2002, 2004) і чотири кубки Англії (1998, 2002, 2003, 2005), двічі здобуваючи «золотий дубль», чого ще не було за сторічну історію «канонірів». Приморац працював у тренерському штабі Венгера 11 років, поки не пішов після того, як французький тренер покинув клуб влітку 2018 року[9]. У серпні 2019 року Приморац повернувся до «Хайдука» (Спліт), за який він виступав під своєї ігрової кар'єри, і був призначений керівником академії клубу[10]. 4 листопада 2020 року Приморац став головним тренером «Хайдука», що стало його першою роботою на посаді головного тренера за 26 років[11]. Він був тимчасовим тренером, але після 7 очок, здобутих у 3 матчах, він продовжив контракт з клубом до кінця року. Проте «Хайдук» програв усі три матчі до кінця грудня, і контракт із Приморацом не продовжили, тож у січні 2021 року його замінив Паоло Трамеццані[12], а Приморац повернувся до роботи з академією. Статистика виступівСтатистика виступів за збірну Статистика матчів і голів за збірну —
 Югославія
Титули і досягнення
Особисте життяПриморац — боснійський хорват[13]. За повідомленнями, він вільно володіє дявятьма мовами — рідними боснійською та хорватською, а також англійською, французькою, італійською, іспанською, португальською, німецькою та японською. Його син Юре Приморац також став професійним футболістом[14]. Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
