Брайчино
Брайчино(мак. Брајчино) — село в общині Ресен, у Північній Македонії. Село знаходиться в долині на західних схилах гірського масиву Пелістер, на висоті близько 1000 м над рівнем моря. Відстань до адміністративного центру общини Ресена складає 32 км. На заході межує з селом Любойно, у 2 км на південь знаходиться кордон з Грецією. В 5 км на захід від центру села знаходиться берег озера Преспа. Через село тече річка Брайчинська. ГеографіяБрайчино знаходиться приблизно посередині долини, що спускається від південних вершин гірського масиву Пелістер та утворена численними гірськими потоками, що зливаються у річку Брайчинську (або Стару). Середня висота села — 1000 м над рівнем моря. Схили гір навколо Брайчино порослі листяними (бук, дуб, явір) та хвойними (ялина, сосна, смерека) лісами. Площа території села — 60,2 км² (6020 га), з них 2424 га під пасовиськами, 2788 га приходиться на ліси, 498,1 га обробляється. Клімат відносно вологий, кількість опадів — 900 мм на рік, що в середньому більше, ніж у низинних районах долини Преспи[1]. ІсторіяСело відоме з XII чи XIII століття як православне та слов'янське. У документах Османської імперії згадується від 1568—1569 років. У 1902—1903 роках після низки македонських повстань під тиском Російської імперії на македонських територіях усі населені пункти з православним населенням мали віднести до «грецьких», «болгарських» чи «сербських», то Брайчино, як і дальше село Дольно-Дупені, було віднесено до «грецьких», тоді як сусіднє Любойно — до «болгарських», попри те, що в усіх селах люди спілкувалися однією мовою та здебільшого були родичами[2].Після Першої балканської війни 1912 року перейшло до володінь Сербії[3]. 1921 року відкрилася школа. У 1952 році на річці було побудовано малу ГЕС та проведено електрику в Брайчино. 1975 року проведено водогін, 1977 — асфальтову дорогу, а 1988 — телефонний зв'язок. 1998 року було заасфальтовано вулиці села[3]. НаселенняНаселення села стрімко скорочується попри високий туристичний потенціал місцевості. У 1961 році в селі було 795 мешканців, а 1994 року — лише 212. Чимало чоловіків залишали село та їхали на заробітки за традицією, що мала назву «печалба» ще з XIX століття. У 1950-ті — 1960-ті дехто нелегально переходив югославсько-грецький кордон у горах та шукав роботи поза соціалістичним табором, зокрема в Австралії[4]. Виділяють окремий брайчинський діалект македонської мови, який відрізняється від говорів сіл долини Преспи[5]. Економіка та інфраструктура Населення займається сільським господарством. Поширені тваринництво (корови, вівці, кози, кури тощо) та рослинництво (зернові та овочеві культури). Туризм розвивається повільно. Станом на 2010 рік у селі було 68 місць для туристів, з них 24 ліжка в монастирі, а інші — в приватних будинках[6]. Всі родини, що надають туристичні послуги, об'єднані в громадську організацію та координують ціни, знижуючи конкуренцію[7]. Працюють магазини та кафе. Була 4-класна початкова школа, яка не працює. На річці Брайчинська 1964 року встановлено метеорологічну станцію[8][9]. Пам'ятки У селі стоїть пам'ятник бійцям Народно-визвольної армії Югославії, що загинули під час Другої світової війни. РелігійніУ Брайчино наявні 5 православних церков та монастир святого Петра.[10] Головна церква монастиря розписана в XVI і XVIII століттях.[11][12] Церкви:
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
