Міська премія імені Івана Франка (2016) в жанрі «Поезія»; Літературна премія імені Ю.Яновського (2018) в жанрі «Переклад»; Срібна відзнака за видатні заслуги перед ZLP.
Світлана Бреславська (пол. Switłana Bresławska; нар. 13 лютого1969, Калуш, Івано-Франківської області) — українська письменниця, літературознавиця, перекладачка з польської мови. Голова Івано-Франківської обласної організації Національної Спілки письменників України (2019—2023)[1][2].
Життєпис
Народилася 13 лютого 1969 року в м. Калуші, Івано-Франківської області. Закінчила філологічний факультет Прикарпатського університету імені Василя Стефаника за фахом «Вчитель української мови та літератури». Захистила дипломну роботу на тему «Міфологічні мотиви у творчості Богдана-Ігоря Антонича»[3]
Працювала вчителькою української мови та літератури в школі. Методистом денної форми навчання на факультеті фізичного виховання і спорту та викладачем української мови на підготовчому відділенні ПНУ (1999—2019).
Почала друкуватися у 1980-х рр. У 1983 р. поетичні твори з'явилися у підлітковому журналі «Піонерія». Через рік — у художньо-публіцистичному збірнику «Доба», згодом — у альманасі «Вітрила'88». Була активною дописувачкою обласної періодики: газет «Прикарпатська правда», «Західний кур'єр», «Літературне Прикарпаття».
Поезія, проза та статті опубліковані в літературних журналах: Дзвін, Перевал, Золота пектораль, Літературна Україна, Українська літературна газета, Екзиль, Західний кур'єр, Німчич, Ґражда, Буковинський журнал, Степ, Слово Просвіти[24][25], Liry Dram, Hybryda, Gazeta Wyborcza, Babiniec Literacki, Посестри[26][27], Protokół kulturalny (Познань), Migotania, Gazeta Kulturalna, Miasteczko Poznań також в українських і польських антологіях та альманахах.
Членкиня редколегії літературно-мистецького журналу «Дзвін» (Львів).
Учасниця міжнародних літературних фестивалів Міжнародна галицька літературна осінь (2016, 2018, 2019)[28], Poeci bez granic (Вроцлав/Поляниця Здруй, 2017, 2018, 2019, 2021, 2022, 2023); міжнародної конференції «Jak podanie ręki» (Познань, 2018, 2021, 2022, 2023), літературно-мистецького фестивалю «Письменницька ватра над Черемошем» (2019); XXVIII фестиваль «Pomorska Wiosna Literacka» (2022).
Лауреатка міської Премії імені Івана Франка в галузі поезії (2016)[29] та Літературної премії імені Юрія Яновського в галузі перекладу (2018)[30]. За видатні заслуги нагороджена Почесною відзнакою ZLP (2021).
23 лютого 2024 року Міністр культури і народної спадщини Республіки Польщі нагородив Світлану Бреславську почесною відзнакою "Заслужений для польської культури"[31]
Доробок
Авторка поетичних книжок: «Два кроки до раю» (2015), «Переступи поріг» (2015), «Вниз головою» (2016), «Ти» (2017), «Кількома голосами» (2019), «Na linii oddechu» (переклад Казімежа Бурната — Вроцлав, 2018), «Інкарнація болю» (2023); зб. літературно-критичних статей «З книги відгуків і пропозицій» (2018), книжок оповідань «Всі фаворитки короля» (2019), «Dzień Kolombiny» (літ. переклад Петра Прокоп'яка). Окремі твори перекладено польською, німецькою, французькою, англійською, іспанською, угорською, чеською, литовською та білоруською мовами.
Упорядниця антології «Ми — з 90-х. Віднайдене покоління» (2017) та літературно-історичного альманаху «Родились ми великої години» (2017), двомовної антології «Апостоли XX століття: доля України в поезії» (2020)[32]. Авторка проєкту перекладу на польською мовою книжки Тараса Мельничука «Князь роси» (2020) (польський переклад обох книг К. Бурнат)[33]. Упорядниця і редакторка видання повістей Юрія Шкрумеляка «Крівавий шлях» і «Чота крилатих» (2020).
У перекладі Світлани Бреславської з польської мови вийшли друком книжки: «Кінець літа в Аркадії»:Казімєж Бурнат, «Насичення невідомим», Лєшек Шаруга «Лого Рея», «Смерть богів» Анджей Вальтер (2017), «Ілюзія вічності» Казімежа Бурната (2018), «Бенкет метелика» Анджея Бартинського (2018)[34], «На межі непривітного світу» Петра Прокоп'яка (2022)[35][36], «В оточенні негараздів: від падіння до успіху» Томаса Еріксона (2022). Переклала українською мовою оповідання Бруно Шульца: «Манекіни»[37] (1988), «Ундуля»[38][39][40] (2022); романи Моніки Варненської «Магдалена» (2016), «Прощання з осінню»[41] Станіслава Ігнація Віткевича (2022), «Пригоди та мандрівки Ведмедика Вухатика» Чеслава Янчарського (2022), «Казки на щодень» Юзефа Герольда (2022), «Реалістичні картини» Ареса Хадзініколау (2022), «Зелений манускрипт» Петра Прокоп'яка[42] (2022), «Легенди Познані» Анджея Сікорського (2022)[43], «Дідусь і Ведмедик» Лукаша Вєжбицького (2022)[44], статті Вітольда Ґомбровича про польську літературу[45][46], Артура Сандауера «Здеградована реальність (Слово про Бруно Шульца)»[47]
Разом із письменником Петром Прокоп'яком реалізувала проект «Я - з Дрогобича» (2022) до 130-річчя БруноШульца[48]. До книги увійшли вірші Єжи Фіцовського, Тадеуша Ружевича, Луції Дудзінської, Петра Прокоп'яка, Світлани Бреславської, а також статті, присвячені класику польської літератури та оповідання Бруно Шульца «Ундуля»[49] - усі тексти у перекладі Світлани Бреславської.
У рамках резиденції[50] Інституту літератури в Кракові переклала роман Станіслава Ігнація Віткевича «Ненаситність» (2022)[51][52], книгу статей «Віткацій. Хижий розум» (2023).
Поезія
Світлана Бреславська «Переступи поріг» — ISBN 978-966-398-082-9
Світлана Бреславська «Вниз головою»[53][54] — ISBN 978-966-428-453-7
Світлана Бреславська «Ти» — ISBN 978-966-428-494-0
Switłanа Bresławskа «Na linii oddechu» — ISBN 978-83-949540-2-4
Світлана Бреславська «Кількома голосами»[55] — ISBN 978-966-428-650-0
Світлана Бреславська «Інкарнація болю» [56] — ISBN 978-617-8326-09-8
Проза
Світлана Бреславська «Всі фаворитки короля»[57][58][59][60]- ISBN 978-617-7656-72-1
