Броунов Петро Іванович

Броунов Петро Іванович
Народився	21 грудня 1852 (2 січня 1853) або 1852[1]  Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	24 квітня 1927(1927-04-24)  Ленінград, РСФРР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	географ, метеоролог, викладач університету, науково-педагогічний працівник
Alma mater	Санкт-Петербурзький університет
Галузь	метеорологія
Заклад	Санкт-Петербурзький університет, Київський університет
Вчене звання	професор
Членство	Академія наук СРСР Петербурзька академія наук

Броунов Петро Іванович (нар. 21 грудня 1852 (2 січня 1853)(18530102) — 24 квітня 1927 року) — російський географ і метеоролог, доктор фізичної географії, ординарний професор Університету Святого Володимира, член-кореспондент Петербурзької та Російської академій наук, член-кореспондент АН СРСР.

Народився 21 грудня 1852 року в Санкт-Петербурзі. Після закінчення в 1875 році математичного відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету продовжив у ньому підготовку до викладацької діяльності. У 1877—1880 роках працював у службі погоди Головної фізичної обсерваторії (тепер Головна геофізична обсерваторія імені О. І. Воєйкова). Після захисту магістерської дисертації «Поступальний рух циклонів та антициклонів в Європі і особливо в Росії» у 1882 році поступив приват-доцентом у Санкт-Петербурзький університет. Отримав ступінь доктора фізичної географії у 1886 році, захистивши дисертацію «Часові барометричні максимуми в Європі». У 1887 році відряджений за кордон для ознайомлення з метеорологічними і магнітними установами Західної Європи. Читав лекції з фізики і фізичної географії на Вищих жіночих курсах у 1887—1890 роках. Затверджується у званні ординарного професора у 1890 році Університету Святого Володимира в Києві. Викладає фізичну географію, земний магнетизм. Водночас обіймає посаду директора Метеорологічної обсерваторії. У 1892 році організував Придніпровську мережу метеорологічних станцій, перед якою поставив широку програму агрометеорологічних спостережень і всебічного вивчення клімату України. У 1895 році його призначають членом Ученого комітету міністерства землеробства і завідувачем метеорологічного бюро цього міністерства. У 1900 році обирається професором географії Санкт-Петербурзького університету.

Золота медаль Російського географічного товариства у 1888 році.

Один із засновників агрометеорології. Найважливіші наукові праці стосуються метеорології та фізичної географії. Значну увагу приділяв питанням будови і загального вигляду Земної кулі. Увів поняття «зовнішньої» (географічної) оболонки Землі в 1910 році, яка становить предмет фізичної географії як науки. Запропонував методи передбачення руху циклонів за зміною тиску та положенням ізотерм на синоптичній карті в 1878 році, обґрунтував утворення і рух циклонів. Виявив у житті культурних рослин «критичні періоди», коли вони дуже чутливі до нестачі вологи або тепла. Підготував атлас ізокліматичних зон Землі в 1925 році.

Основні праці:

1. (рос.) Поступательное движение циклонов и антициклонов в Европе и преимущественно в России. // Записки императорского Русского географического общества, 1882. Том 12. Вып. 1.
2. (рос.) Метеорология как наука о вихревых движениях воздуха. // Морской сборник, 1897. № 3.
3. (рос.) Курс физической географии. 2-е изд. — СПб., 1917.
4. (рос.) Атмосферная оптика. — М., 1924.
5. (рос.) Курс метеорологии. — М., 1927.

1. (рос.) Максимов С. А. П. И. Броунов — основоположник сельскохозяйственной метеорологии. Л., 1952.
2. Гун М. І. Діяльність Петра Івановича Броунова у Київському університеті // Наукові записки КДУ. 1953. Том 12. Вип. 2. Труди географічного факультету. № 2.
3. Географи Київського університету. — К., 2003.
4. Географічний факультет у персоналіях / Олійник Я. Б., Бортник С. Ю., Гродзинський М. Д., Дмитрук О. Ю. та інші. — К., 2008.

Це незавершена стаття про російського науковця чи науковицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863