Будинки-ромашки
«Будинки—ромашки» («будинки-початки» або «кукурудза») — експериментальні[1] житлові будинки каркасно-панельної конструкції на Оболонській площі, 2 і 2-а, зведені у стилі неомодернізму[2]. Історія забудови мікрорайону![]() У 1970—1972 роках, згідно з генеральним планом розвитку Києва 1967 року, розпочалося прокладання Оболонського проспекту і забудова житлового масиву на Оболоні. 1977 року на березі Йорданського озера, в межах проспекту і сучасних вулиць Йорданської і Героїв полку «Азов», в цілому сформувався зразково-показовий другий мікрорайон. Тут з'явились багатоквартирні будинки, найсучасніший на той момент у місті універсам № 3, а також два каркасно-панельні будинки-вежі[1]. За свою форму місцеві мешканці прозвали їх «будинками-ромашками», «будинками-початками» або «кукурудзою». Першою, у 1981 році, збудували сімнадцятиповерхову будівлю. Двадцятидвоповерховий будинок завершили у 1990 році. 17-поверховий будинокБудинок № 2 став першою в місті монолітною житловою будівлею. Авторами споруди був колектив, до складу якого увійшли архітектори Михайло Будиловський, І. Іванов, В. Морозов, В. Коломієць, В. Кацин, а також інженери І. Шапіро, В. Дрізо, Д. Карпець та О. Іванов. Будинок має форму циліндричної вежі з напівкруглими балконами. Стилобат, нижня частина, оточений колонами-опорами. Квартири розміщені на 15 поверхах. Два нижні поверхи займають технічні приміщення[1]. 22-поверховий будинок1990 року 22-поверховий будинок № 2-а за проєктом архітектора Вадима Ладного став найвищою житловою спорудою міста. Її висота становить 75 метрів. Будинок також виконаний у формі циліндричної вежі, але на відміну від першої з простішими формами. Стилобат оточений колонами-опорами. На першому поверсі розташований хол, на другому — технічні приміщення, а вище — 120 одно-, дво- і трикімнатних квартир, по шість на поверсі. Будинок має напівкруглі балкони і двостулкові вікна. У бічній частині розміщені сходи[1]. Архітектура![]() Будівлі зведені з використанням методу змінної опалубки. Її застосовують для бетонування висотних залізобетонних конструкцій із монолітними вертикальними стінами. Будівлю нарощують із застосуванням монолітного каркаса і залізобетонних панелей. Споруди, зведені за такою технологією, мали модерний зовнішній вигляд[3][4]. Попри поширену серед киян думку, ці будівлі не унікальні. Циліндричні вежі (багатоквартирні будинки, гуртожитки, офіси) будували як на Заході, так і в СРСР. За 20 років до «ромашок» у Чикаго з'явився комплекс з двох 65-типоверхових будинків «Марина-Сіті[en]», найкраща робота архітектора Бертрана Голдберга[en]. У паризькому передмісті Нантері є схожі «Вежі Айо[en]»[5]. Радянські архітектори пильно стежили за архітектурними новаціями західних країн. Ідеї залізобетонних веж брали зокрема із буклету виставки «Архітектура США» 1965 року та західних журналів[6]. Архітектор першої «ромашки» Михайло Будиловський згадував:
І вже з 1970-х років вежоподібні споруди набули поширення в Москві, Ленінграді, Мінську, Кишиневі та інших радянських містах. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia