Будинок творчості композиторів «Ворзель» Будинок творчості композиторів «Во́рзель» (БТК «Ворзель») — заклад, що належить Спілці композиторів України, один із шести закладів подібного типу, які існували в СРСР і єдиний — в Україні. Територія БТК займає площу 8 га, на якій розташовано 21 будинок (дво-, трикімнатні з усіма побутовими зручностями) на відстані 150–200 м один від одного, двоповерховий корпус з їдальнею та концертним залом на 120 місць, а також двоповерховий пансіонат на 12 номерів. Розташований у місті Ворзель (звідки й назва) на вул. Ворошилова, що неподалік залізничної платформи Кичеєве ІсторіяРаніше був дачею української актриси Ганни Борисоглібської (1868–1939). Вважається, що перейшов у володіння НСКУ згідно з заповітом актриси. Відповідну меморіальну табличку встановлено на одному з будинків. Однак, існує документ, що свідчить про передачу дачних будинків у власність спілки композиторів згідно з постановою Ради народних комісарів Української РСР, що передбачала відшкодування вартості будинків її спадкоємцям[1] У радянські часи «Ворзель» був одним із шести подібних закладів на території СРСР. Першим директором будинку творчості був Яків Степанович Березовський. Композитори з усіх республік мали можливість знімати номери за пільговими цінами, дофінансування здійснювалося на відрахування з виконаних творів композиторів. Протягом більш ніж 40 років, у 1965–2010 роках, директором БТК «Ворзель» була Олена Іванівна Куц. У цей період в будинку творчості працювали над своїми творами такі композитори як Костянтин Данькевич, Георгій Майборода, Андрій Штогаренко, Олександр Білаш, Євген Станкович і багато інших, займалися також піаністи, серед яких Микола Сук та музикознавці. Зокрема О.Білаш тут написав пісню «Два кольори»[2] , Г. Майборода — опери «Тарас Шевченко» та «Ярослав Мудрий»[3], В.Сильвестров — 6-ю симфонію і «Метамузику»[4] 1998 року відповідно до Постанови Про передачу нерухомого майна творчим спілкам[5] майно будинку творчості композиторів «Ворзель» було передано на баланс Національної спілки композиторів. Незважаючи на фінансові труднощі, до 2011 року в будинку творчості проводилися міжнародні музичні майстер-класи і корнкурси, майстер-класи хореографів, художників «Образование и искусство XXI века» тощо. Сучасність2010 року, зі зміною влади й, одночасно, зміною керівництва НСКУ О. Куц змушена була залишити посаду директора БТК «Ворзель», натомість директором було призначено І. Закалюжного[6] В цей час БТК починає приходити в занепад. Невелику частину території було продано — на ній тепер розташовано приватний музей музичної культури, в якому зібрані матеріали та особисті речі композиторів, що працювали у Ворзелі. Натомість роялі з інших будинків були при цьому евакуйовані в теплі приміщення.[7] На виручені кошти було заплановано відремонтувати 9 будинків[8], але плани лишились не реалізованими. 2013 року Будинок творчості композиторів «Ворзель» остаточно припинив свою діяльність. В цей час починають з'являтися численні свідчення активістів про цілковитий занепад, пограбування і руйнування БТК[9][10][11] Інтенсифікація зусиль з порятунку Будинку творчості починається у 2015 році після призначення на посаду директора композитора Євгена Петриченка[12]. На його думку основною причиною припинення діяльності стало введення в дію нового Податкового Кодексу[13]. Для вирішення цієї проблеми на початку 2015 року за зверненням Координаційної Ради творчих спілок у Верховній Раді України було зареєстровано Проект Закону про внесення змін до статті 282 Податкового кодексу України (щодо звільнення від сплати земельного податку будинків творчості).[14][15][16]. Ініціатором законопроекту виступив депутат фракції "Народного фронту" М. Гаврилюк. Цей проект пройшов розгляд у комітетах, одержав позитивний висновок щодо відповідності проекту вимогам антикорупційного законодавства, проте з невідомих причин так і не був поставлений на голосування[17] У 2019 року у ЗМІ з’явилася інформація про те, що 51% Будинку творчості було продано ТОВ “ГАЛС”[18]. У 2020 повідомлялось про початок реставраційних робіт у Будинку творчості[19], проте залученню іноземних інвесторів перешкоджають невідомі активісти[20]. Галерея
Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia
