Будівництво торгово-офісного центру на станції метро «Театральна» (Київ) Будівництво торгово-офісного центру по вул. Богдана Хмельницького, 7 — скандально відомий проєкт зі спорудження 5-поверхової офісної будівлі в історичній частині Києва над станцією метро «Театральна» компанією «Альянс-Центр». Процес будівництва від початку у 2003 році супроводжувався громадськими протестами і судовими позовами. Кияни, що оспорювали законність будівництва, виграли в судах першої інстанції і суд визнав, що забудовник не має права на земельну ділянку. Проте будівлю майже добудували, а прецедент набув широкого розголосу в суспільстві. Висловлювались припущення щодо можливої небезпечності масивної новобудови для станції метро «Театральна», зокрема для куполу вестибюля станції. Висновки державних комісій, які досліджували це питання, змінювались[1], а комісія КМДА у 2011 році виявила порушення нормативних вимог щодо розташування об'єкту над діючою станцією метрополітену, рекомендувала знести будівлю і відновити на місці сквер[2]. У 2011 році забудовник підписав з владою міста мирову і передав недобудований об'єкт у власність міста Києва. Тепер влада міста озвучує плани щодо розміщення в ньому Музею історії Києва, який з часу виселення у 2004 році з Кловського палацу не має повноцінних приміщень для експозиції. Історія ділянки У середині XIX ст. за архівними документами садиба № 7 на розі вулиць Пушкінської і Фундуклєївської (тепер вул. Богдана Хмельницького) належала колезькому раднику Климовичу. Тут був невеликий цегляний півтора-поверховий дім, збудований у стилі того часу. У березні 1871 року садибу викупає видатний український громадський діяч Григорій Ґалаґан. Поряд у будівлях № 9-11 Галаган заснував Колегію Павла Ґалаґана. Загалом архітектурний ансамбль колегії складався з 5 споруд по вулиці Фундуклеївській, а саме в цьому особняку № 7 мешкала родина Ґалаґанів і настоятеля церкви, яка розташовувалась в лівому крилі головного корпусу колегії. Колегія діяла з 1870 по 1917 рік, її випускниками було чимало видатних людей. З 1919 року у будинку № 7 був лікувальний заклад, потім театральний технікум, з 1928 року — Київська філія Інституту літературознавства ім. Тараса Шевченка, у 1930–1938 роках — Будинок літераторів. У 1981 році колишній будинок Галаганів на розі вулиць Пушкінської та Леніна розібрали під час будівництва станції метро «Ленінська» (тепер «Театральна»). На ділянці облаштували сквер. Будівництво торгово-офісного центруХронологія подій 2003–2011У листопаді 2003 року Київрада уклала договір оренди на ділянку з компанією «Альянс-Центр». Після протестів киян проти будівництва офісно-торговельного центру на місці скверу та відкликання Київським метрополітеном своєї згоди на будівництво об'єкта на цій ділянці у зв'язку з тим, що той розташований над підземним вестибюлем станції метро «Театральна» і загрожує пошкодженням купола вестибюля станції, Київрада в липні 2006 року скасувала своє рішення.[3] 12 грудня 2007 Мінкультури включило земельну ділянку по вулиці Богдана Хмельницького, 7 до охоронної зони Театру імені Лесі Українки. 20 грудня 2007 року цю ділянку згідно з рішенням Київради було продано «Альянс-Центру».[3] Наприкінці 2009 року мешканці довколишніх будинків зібрали більше трьох тисяч підписів за призупинення будівництва.[4][5] На початку грудня 2010 року будівництво відновилося, і триває цілодобово. 2 лютого 2011 року віце-прем'єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Віктор Тихонов заявив, що Кабінет міністрів України докладе всіх зусиль, щоб зупинити скандальне будівництво торгово-офісного центру.[6] 7 лютого 2011 року чинний голова КМДА Олександр Попов пообіцяв, що будівництво біля станції метро «Театральна» має бути припинено до 9 лютого.[7] 10 лютого 2011 року головний архітектор Києва Сергій Целовальник заявив, що будівельний кран на будмайданчику буде демонтований з 17 по 20 лютого.[8] 28 березня 2011 року Київський апеляційний господарський суд визнав будівництво незаконним. Таким чином, суд задовольнив апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України.[3] 7 квітня 2011 року за інформацією Укрінформу почались роботи зі знесення торгово-офісного центру,[9] а 8 квітня з'явилась інформація про продовження будівельних робіт.[10] У травні 2011 року тимчасова комісія КМДА з перевірки об'єктів, що будуються в центральній історичній частині Києва, створена за дорученням прем'єр-міністра Миколи Азарова, виявила стосовно будівництва низку порушень різного характеру. Комісія вирішила, що потрібно демонтувати будівництво торгового центру, відновити сквер й направила свої висновки в правоохоронні органи, прокуратуру й суд. 26 серпня 2011 року КМДА повідомила, що Олександр Попов домовився із забудовником про те, що забудовник подарує будівлю місту, і в ньому буде розміщений Музей історії Києва.[11] Акції протесту
Висновки комісії КМДА 2011Тимчасова комісія КМДА у травні 2011 року виявила порушення:
У повідомленні КМДА щодо висновків комісії зазначалося[2]:
Передача об'єкта у власність міста
Проект заповідника «Колегія Ґалаґана»У XVII–XVIII ст. культурно-просвітницьким центром Києва була Києво-Могилянська академія, в середині XIX ст. центром став університет св. Володимира, а в кінці XIX ст. — Колегія Павла Ґалаґана. Цей навчальний заклад є частиною історії Києва. За словами архітектора Валентини Шевченко, керівника робіт з реставрації головного корпусу Колегії Ґалаґана (1982), в результаті вивчення історичних матеріалів виникла ідея створення заповідника «Колегія Ґалаґана». Ця ідея була оформлена, подана на розгляд і отримала схвалення. Для завершення історичного ансамблю потрібно відтворити будинок на розі вулиць Пушкінської і Хмельницького, створити ліхтарі XIX ст., відновити огорожу і перефарбувати будівлю головного корпусу в автентичні кольори. Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
