Бужієвська Тамара Іванівна
Тамара Іванівна Бужієвська (нар. 26 березня 1935, Полтава) — українська медик-генетик, педіатр, педагог. Доктор медичних наук (1984), професор (1988). Лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки (1998). Дослідниця питань індукованого мутагенезу, генетичного моніторингу, засновниця власної наукової школи з медичної генетики. Наукову кар'єру починала як лікар-педіатр. Після зміни наукової галузі, протягом 20 років — наукова співробітниця Інституту молекулярної біології і генетики АН УРСР (1969—1989), завідувачка відділу генетики людини. Засновниця та завідувачка кафедри медичної генетики Київського державного інституту удосконалення лікарів (1989—2000). Авторка понад 150-ти наукових робіт, учениця професора Сергія Гершензона[1]. ЖиттєписНародилась 26 березня 1935-го року у місті Полтава. У 1958-му році закінчила Київський медичний інститут. Відтоді ж — наукова співробітниця Науково-дослідного інституту епідеміології та мікробіології ім. М. Ф. Гамалії (Москва). В інституті досліджувала віруси респіраторних захворювань, зокрема, грипу[2]. Після закінчення аспірантури у 1963-му році здобула науковий ступінь кандидата медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Ранняя диагностика гриппа у новорожденных». Цікавилась генетикою зі студентських років. Невдовзі після захисту дисертації, на курсі лекцій з генетики, познайомилась з професором Сергієм Гершензоном, ученицею якого стала пізніше. Деякий час працювала на Кубі, у госпіталі імені В. І. Леніна міста Ольгін. Тоді ж розпочала самостійну роботу в галузі цитогенетики, виготовляла препарати хромосом[2]. Наприкінці 1960-х, повернувшись до Києва, отримала запрошення від Сергія Гершензона щодо роботи в його новоствореному Секторі молекулярної біології і генетики (пізніше — Інституті; ІМБГ). З 1969-го року розпочала роботу під керівництвом Гершензона. В ІМБГ вивчала, зокрема, питання індукованого мутагенезу, генетичного моніторингу. За результатами досліджень Тамари Бужієвської було доведено, що живі вірусні вакцини можуть бути мутагенними[2]. З 1978-го по 1982-й роки — учений секретар спеціалізованої вченої ради ІМБГ із захисту кандидатських та докторських дисертацій. З 1980-го року — засновниця та завідувачка відділу генетики людини, реорганізованого з лабораторії генетики соматичних клітин ссавців і людини. На цій посаді займалася напрямком біологічного мутагенезу, досліджувала на предмет мутагенності білки, вакцини тощо[2]. У 1984-му році здобула науковий ступінь доктора медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Вирус-индуцированный мутагенез в клетках млекопитающих». Через три роки, за запрошенням ректора Київського державного інституту удосконалення лікарів (КДІУЛ) Віталія Гиріна, обійняла в інституті посади професора кафедри неонатології та завідувачки курсом медичної генетики, який сама й створила. У 1988-му році затверджена у вченому званні професора. Спільно з кандидатом медичних наук Галиною Коблянською заснувала Спеціалізований медико-генетичний центр при лікарні «Охматдит». У 1989-му році, на базі курсу медичної генетики, в КДІУЛ була створена кафедра медичної генетики, яку очолила Тамара Бужієвська[3]. З 1997-го року — членкиня Нью-Йоркської академії наук. Через рік, разом з колегами, була нагороджена Державною премією України в галузі науки і техніки «за цикл наукових робіт „Мутагенна дія нуклеїнових кислот і вірусів“»[4]. У 2000-му році завершила наукову кар'єру та вийшла на заслужений відпочинок. З 2018-го року — довічна державна стипендіатка Міністерства освіти і науки України[5]. Авторка понад 150-ти наукових робіт. Наукова керівниця та консультантка близько десяти докторів та кандидатів наук. Засновниця власної наукової школи з медичної генетики. Серед учнів Тамари Бужієвської — науковці Любов Лукаш, Віра Галаган, Наталія Горовенко, Лариса Шейко тощо. Науковий доробок (частковий)
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
