Бузок (фільм, 2017)
«Бузок» — український короткометражний художній фільм режисерки Катерини Горностай.[1] Українська прем'єра відбулася 21 липня 2017 року на 8-му Одеському міжнародному кінофестивалі, де фільм отримав дві нагороди.[2] ОписПочаток травня. У Києві зацвів бузок. Дощить. На лаві біля будинку сидить одна з героїнь фільму Ірина, вона виймає з рюкзака яблуко та з'їдає його від початку і до кінця. Дівчина переживає непростий період свого життя. Напередодні вечірки, яка стала основною сценою фільму, вона відвідала лікаря, яка запідозрила у неї серйозний діагноз. Проте Ірина не наважується поділитися з подругами своєю проблемою. П'ятеро подруг зустрічаються на новосіллі однієї з них. Перед цим була досить тривала розлука. П'ють вино, яке купили по дорозі у супермаркеті. На зустріч приносять букет бузку, квітів, що стають наскрізним символом фільму, символом неминучості, як зазначено в одній з рецензій[3]. Ці квіти зачаровують своїм ароматом і красою. Але цвітуть вони зовсім недовго. Як недовго триває і молодість героїнь стрічки. І таким же коротким може стати життя. Загадуючи бажання, дівчата шукають серед квітів бузку п'ятилисник (вічний символ здійснених надій та бажань), який треба з'їсти, щоб це бажання здійснилося. Символічним є число п'ять: п'ять пелюсток, п'ятеро подруг, бузковий колір волосся однієї з героїнь. Однією з найліричніших сцен фільму є сцена сновидіння Ірини, де вона разом із її подругами опиняється в бузковому саду, в якому проводить незабутні миті свого життя. Символічною є і сцена приміряння одягу одна одної, в якій можна побачити спробу відчути себе іншою, можливо — таким чином краще зрозуміти. Подруги дуже різні, але їх об'єднує щира дружба і спільні цінності, навколо яких точиться бесіда. Серед розмов про переїзд, про інші країни, про хлопців, про інтимне життя, про страхи та дружбу звучать не лише жарти, а й розповіді про дуже відверті особисті речі. Треба бути сміливим, аби зустрітися віч-на-віч із власними страхами, ще сміливішим, щоб розповісти про них близьким людям. В одому з епізодів фільму, одна з героїнь розповідає, що після відрядження покохала іншого чоловіка, не дивлячись на те, що в неї є наречений, з яким вона п'ять років зустрічається і живе ідеальним життям. Почувши цю новину, подруги дуже засмучуються, навіть обурюються, адже для них ця пара була взірцем справжнього безсмертного кохання, а тут цей ідеал раптом руйнується. Робота над фільмомУ фільмі знімалися як аматори, так і професійні актори. Вікторія Миронюк знімалася в попередній роботі Катерини Горностай «Віддалік», за який отримала приз за Найкращу акторську роботу Національної конкурсної програми 6-го Одеського міжнародного кінофестивалю. Катерина Молчанова відома головними ролями у фільмах «Моя русалка, моя Лореляй», «Моя бабуся Фані Каплан», «Рівень чорного» та інших. Особливістю фільму є відсутність прописаних діалогів, як це є у традиційних сценаріях фільмів. Героїні імпровізують, переживаючи розповіді як історії власного життя. Режисер фільму Катерина Горностай відобразила у картині власний життєвий досвід спілкування з подругами.
У ролях
Знімальна група
Визнання
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
