Булавін Леонід Анатолійович

Булавін Леонід Анатолійович
Булавін Леонід Анатолійович
Народився	18 серпня 1945 (79 років); Полтава
Країна	СРСР→ Україна
Національність	українець
Діяльність	фізик
Alma mater	фізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	академік НАН України
Членство	НАНУ; Академія наук вищої школи України
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Особ. сторінка	sites.google.com/site/leonidbulavin/

Леоні́д Анато́лійович Була́він (*18 серпня 1945) — український учений-фізик. Доктор фізико-математичних наук, професор. Академік НАН України. Академік АН ВШ України з 1993 р.

Біографія

Народився у Полтаві. Закінчив фізичний факультет КДУ ім. Т. Шевченка (1967) та аспірантуру цього факультету (1970). Відтоді працює на фізичному факультеті КНУ ім. Т.Шевченка на різних посадах:

у 1982–1990 — заступник декана,
у 1990–2007 рр.— декан,
з 1990 р. — завідувач кафедри молекулярної фізики.

Кандидатська дисертація «Дослідження етану поблизу критичної точки рідина-пара за допомогою повільних нейтронів» (1980), докторська — «Нейтронні дослідження рівноважних і кінетичних властивостей рідин» (1989). Професор (з 1989 р.).

Основні сфери наукових інтересів

фізика рідин,
фізика фазових перетворень та критичних явищ,
нейтронні дослідження конденсованих систем.

Наукові досягнення

Автор близько 300 наукових робіт, зокрема 13 підручників і монографій, серед яких:

«Нейтронные исследования динамики жидкости» (1979),
«Основы физики воды» (1991, у співавт.);
«Фізика. Завдання та тести» (у 2-х частинах, 1993);
«Критичні властивості рідини» (2002);
«Ядерна фізика» (2002, 2005, у співавт.);
«Критичні властивості розчинів полімерів» (2003, у співавт.);
«Фізика ультразвукової діагностики в медицині» (2004, у співавт.);
«Основи термодинаміки» (2004, у співавт.);
«Квазіупружне розсіяння нейтронів у рідинах» (2004, у співавт.);
«Нейтронна спектроскопія конденсованих середовищ» (2005, у співавт.);
«Нейтронна оптика мезорозмірних рідин» (2006, у співавт.).

Підготував понад 30 кандидатів і докторів наук. Створив наукову школу в галузі нейтронних досліджень рідин та полімерів.

Голова спеціалізованої ради з захисту докторських дисертацій (з 1992 р.). Голова науково-методичної ради з фізики МОН України (з 1994 р.). Член наукової ради Об'єднаного інституту ядерних досліджень (Дубна, Росія, з 1992 р.). Головний редактор збірника «Фізика рідкого стану» (з 1991 р.), член редколегії «Українського фізичного журналу» (з 1994 р.).

Звання і нагороди

Академік НАН України (2006). Член Українського (1990) та Американського (1991) фізичних товариств. Соросівський професор (1996).

Заслужений діяч науки і техніки України (2003). Орден «За заслуги» ІІ ступеня (2009)^[1], ІІІ ступеня (2004).

Державна премія України в галузі науки і техніки 2011 року — за цикл наукових праць «Квантові ефекти і структурна самоорганізація у нових багатофункціональних наноматеріалах» (у складі колективу)^[2].

У 1999–2002 рр. — віце-президент АН ВШ України.

Лауреат премії НАН України імені Д. В. Волкова (2017).